Відвідини музею ВВВ

Одного дня гуляючи містом, ми догуляли до комплексу присвяченому Другій Світовій Війні, а точніше радянській її частині, яку звуть Велика Вітчизняна.
Сам комплекс страшнуватий і грубий, але звідти гарний вид на місто та Дніпро, та і людей не так багато. Тому люблю там бувати.
Згадавши, що маю однокласника, який працює в музеї та давно кликав в гості на віп-екскурсію, зателефонувала йому. Нам пощастило і він був на роботі.
Ми піднялись на третій поверх у залу слави (чи як там її, та, що вкрита прізвищами загиблих у війні). Збоку, як виявилось, є заховані дверцята, за ними сходи і ліфт до оглядової площадки. 36 метрів над рівнем землі, у підніжжя статуї. На оглядовому майданчику встановлені біноклі. Просто суперові. Справжні військові. Отаке можна побачити в окуляр:

Мати-Батьківщина та музей ВВВ

Висота скульптури від п’єдесталу до кінчика меча — 62 м, загальна висота — 102 м (для порівняння Статуя Свободи в США має висоту від землі до кінчика факела — 93 метри (ця цифра включає підставу і п’єдестал), а висота самої статуї, від верху п’єдесталу до факела — 46 метрів.) На жаль верхню оглядову частину закрили через одного самогубцю. Той ідіот звідти сіганув колись. Тепер нікого не пущають. А було б круто подивитись на все з висоти щита.

Фото не мої (a MrGALL’а), але мені люб’язно дозволили ними скористатись)))
Вид на куполи Києво-Печерської Лаври

Схили Дніпра

Дніпро

Мати-Батьківщина, погляд знизу/з-під ніг

Найзеленіше місто в світі — Київ

„Захист Дніпра“

Печерськ, новобудови

Ліва частина комплексу, видно „Вічний вогонь“

Я з однокласником Мішкою

Ідемо вниз

Далі Міша провів нам експрем-екскурсію, яку звичайний екскурсовод ніколи б не провів. Всі найцікавіші деталі та експонати. Навіть дещо можна було помацати)))
СС-івський мотоцикл

„Те місце в якому опинилась радянська промисловість після війни“ ©

„Рай растамана“. Шкода, що погано видно, але фотографувати експонати важкувато

Піндоська гуманітарна допомога. Власне не зовсім — їдло за обміном. Сніданок солдата. Зверніть увагу, спеції в окремих шкаликах))

„Зала пам’яті“. Світлини, чарки…

Остання зала. Мозаїка та макет ордену Перемоги

Орел

На цьому ми попрощались і пішли відходити від вражень.
Оце чудо звичайно як затятий твітерянин одразу поліз строчити в твітер про те де був і що бачив.

Ну і відвідали качечок.

Їх цього року малувато.
Виявляється качечки під наглядом місцевої міліції, яка відповідає за їх цілісність. Тобто якщо якийсь збоченець чи просто придурок вирішить посягнути на життя каченятка, йому буде непереливки.

п.с. До речі піднятись на оглядовий майданчик може будь-хто. Це навіть офіційно рекламується в рупорі))) Коштує здається 50 грн. Головне щоб з погодою пощастило, бо там доволі вітряно і в сонячний день. Але не бійтесь не здує. Все обтягнуте сіткою)))