потягові замальовки

19.5.2009

Доволі часто подорожую потягом. От і збираються враження, спостереження…
Одне із спостережень — в купе рідше люди починають йти на контакт. Плацкарт напевно більше сприяє спілкуванню))) До того ж різних людей.

***
Дві дівчини в вагоні. Одна студентка останнього року навчання Чернівецького університету, інша — першокурсниця Києво-Могилянської академії. Одна майбутній викладач географії, яка не планує цим займатись. Інша вивчає інформатику і хоче стати програмістом. (Я може дуже упереджена, але така гламурна дівчина, яка дивиться і читає всяку попсятину та слузає Брітні Спірз не може бути програмістом! Але це чисто моє НМСД). Майже всю дорогу дівчата з різних ВНЗів та різної вікової категорії обговорювали 90% навчання та все, що з ним пов’язане (система оцінювання, стипендія, поділ на триместри-симестри) і десь 10% фільми та книжки.

— В нас 80 балів це „С“
— Як „С“?
— У вас такого нема?
— ?????Нііііі!

Далі пішли викладачі, іспити й заліки, життя в гуртожитку з описом процесу прокидання вранці та перемивання кісточок співкімнатниць.

***
Той же плацкартний вагон. В сусідньому „купе“ бабуся й дідусь. Після того як син, який їх проводжав вийшов з вагону вона вся в сльозах про це розповідає комусь по телефону. Голосно й емрційно, як це можуть робити лише бабусі. Потім вона трохи заспокоюється і вже переповідає ще купу всіляких речей — дрібних, повсякденних, але важливих, хоча і лише для неї.

***
Кожного разу милуюсь скарбами України. У вікні пролітають шматочки блакитного неба, подекуди з хмарками, дерева різної форми, озерця й річки, хатки, горо́ди, цвинтарі…

***
Вагон по-троху наповнюється і оживає. Провідник бігає від пасажира до пасажира.

***
Навпроти сидить чоловік. Бокове місце і він один. Всю дорогу просто сидить і дивиться у вікно. Ні читає, ні розмовляє по телефону. Навіть нічого не їв. Просто дивися у вікно. Ні тобі кросворда навіть))) Отаким ми його і залишили, коли з потяну зійшли.

***
Трохи далі на боковому місці жіночка за сорок в спідниці та блузці вмощується спати. Якимись надлюдськими рухами вона зняла спідницю і на колготи натягла штани, і все це під простирадлом. Але лишилась у блузці (Сенс тоді спідницю знімати? Пожмакана то вже вся))))). Щодесять хвилин вона схоплюється і перекладала речі з місця на місце. Зрештою склала все докупи і накрила курточкою зверху, закинула туфлі під саму стіну і заспокоїлась. Але не на довго. Знов схопилась, накрила всю ту купу простирадлом та потім кожні 15 хвили перевіряла чи воно не сповзло. Цікаво чи заснула вона взагалі…

***
Купейний вагон. Всю дорогу обидва наших сусіди займались своїми справами і ні слова не вимовили. Молоді хлопці. Виходили хіба на перекур та за пивом)))

***
Знову купейний вагон. У сусідах дві дівчини. Одна всю дорогу провела на телефоні в коридорі. (Дивуюсь з таких людей як у них вуха не відпадають?) Інша — трошки змахувала на емо, але мабуть просто якась модифікація. Одразу заснула і встала десь за 10 хвилин до прибуття.

Отаке.
А взагалі я в потягах більше люблю читати або спати. Просто іноді неможливо не звертати увагу на оточуючих, особливо якщо подорожуєш не в нічний час.

Категорії: Мандри | Теґи: , , , , ,

  • А я два тижні тому їхав потягом “Київ-Кисловодськ”. Повний потяг росіян, навіть дивно. Один дуже харизматичний мужик пропонував швиденько розпити пляшку горілки, бо через митницю ніби провозити не можна. А ще, здається в Дніпропетровську, вбігло кілька живих обмінників, що міняли гривні на рублі (вперше з таким зіткнувся).
    Стосовно купе, мабуть, ти права. Але я переважно плацкартами подорожую, тому великого власного досвіду не маю.

  • bezlik
    раніше теж частіше плацкартом, але останні кілька років перейшли на купе.

  • Мабуть, купе користуються люди, які в чомусь почувають свою вищість (соціальний або матеріальний статус), а це, як правило, не сприяє пошуку контактів. Натомість, планцкарт стирає будь-які соціальні відмінності

  • Feuille

    я копистуюсь купе, коли їду сама. мені так спокійніше. та і останнім часом вже і не сама. бо хочеться відпочити, а в плацкарті це зробти важкувато.

  • RS

    У плацкарті спілкуються може й більше, але, наскільки я звертав увагу, мова йде в основному про карти, пиво і горілку.
    Одного разу їхав у відрядження в купе, зайшов чоловік і сказав: “Вибачте, будь ласка, що я такий п’яний…” Довелося пів ночі слухати про те, як правильно жити. Краще вже їхати 10 годин у мовчанці.

  • RS
    я давно не їздила одна тому вже і не знаю як краще))) я зазвичай книжку маю, то в будь-якому випадку знайду що робити))