3 роки

24.6.2016

ну от і вже три роки минуло. цікаво що ж цього разу змінилось в порівнянні з першим та другим роком : )

що мені не подобається чи засмучує

тут нового нічого не з’явилось. те саме незадоволення житлом, пранням, віддаленістю від України, системою медстрахування та кліматом : )
особливо сильно попсувала мені нерви ця система медстрахування під час вагітності

що мені подобається, вдалось і робить мене щасливою

1. коледж мені подобається вчитись тут в коледжі. незвично, іноді надто напряжно-нудно, але в більшості цікаво. подобається підхід до викладання, ставлення до студентів, скільки всього доступно студентам навіть найпростішого community college. найбільше мені подобається можливість вчитись з дому, яку я оцінила під після пологів. бо з маленькою дитиною це шикарний вихід з ситуації. якби треба було їздити я б мабуть робила перерву в навчанні. тому ці он-лайн курси мене дуже рятують. тим більше, що осінній та весняний семестри взагалі не треба було їздити в коледж. навіть екзамени он-лайнові були.
2. ставлення до дітей та батьків з дітьми я народилась і виросла в країні, в якій більшсть населення скривлює пику, коли бачить маму з дитиною в громадському траспорті. я вже мовчу про потяги чи літаки. так дітки часто створюють звуковий дискомфорт. але ж то діти. звісно я теж людина, і я не кайфую від звуку дитячого плачу чи ору. але я завжди ставилась до цього з розумінням. всі ми були такими дітьми. досі як читаю „навіщо ви їздите з малими дітьми в траспорті/літаку/потязі? ви відбиваєте бажання мати дітей!“ трошки прифігіваю. особливо якщо це пишуть дівчата. якщо вас така дрібниця відлякує від материнства/батьківства, що ж з вами буде, коли у вас ця дитина буде цілодобово і своя : ) чому хропунам не пропонують викупати все купе в потязі чи не літати в літаку? або власникам дуже ароматних шкарпеток? я тут зупинюсь, бо можу розійтись надовго : )
коротше я про те, що тут ставляться до діток дуже турботливо і навіть більше. і до батьків з дітками теж. малюків оберігають від будь-чого, що може їм завадити. особи жіночої статі просто тануть при вигляді малятка, а якщо малятко плаче дуже співчутливо дивляться на дитину і кажуть підбадьорливі слова. чоловіки не відстають. нікому навіть в голову не приходить радити сидіти з дитиною вдома і не сміти показуватись серед людей. з дітьми подорожують, ходять в музеї, ресторани, магазини, кіно… з ними живуть звичним життям. найбільше мені подобається як дітки реагують на ще менших діток. це така милість, що я мало не плачу щоразу.
3. в продовження теми дітей — мені сподобалось тут народжувати. хоча й медстрахування тут надто складна й нервозатратна штука, але сама медицина не викрикає претензій (в мене принаймні). за цей рік я стала мамою і це найбільша радість : ) я вже не маленька дівчинка, звісно я знала теоретично як все відбувається. звісно дівчат з досвідом розпитувала. хтось відверто розповів, хтось загадково лякав. але я розуміла, що це буде непросто, боляче і довго : ) тому велика подяка моєму Олегу, що не покинув мене одну налякану і був весь час зі мною. я чула багато страшних і не дуже історій. всі їх об’єднувало ставлення до жінки в такий дуже важливий і чутливий для неї час. ставлення зверхнє, іноді байдуже, іноді грубе, іноді просто жорстоке та скотське. але все це, на жаль, в рідній Україні. тут все було як має бути. головне ти і твоє малятко, решту зроблять за вас. не сварять, не лякають, і тим більше не принижують. в даний момент ти герой і твориш диво.

просто спостереження

  • ця зима та весна були прекрасні. після пекельної осені особливо прекрасні. може там десь читають мій блоґ? : ) але температура ідеальна, не вище 24. багато дощів, а отже прохолоди, зелені й свіжості.
  • вперше до нас приїхали мої батьки. для них це було непросто, але стало однією з найбільших пригод в житті. не все було так як я сподівалась, але на відсотків 70 десь потягне : )
  • мамство це ще краще, ніж я думала. те за що переживала виявилось просто, те що уявляла просто виявилось несподівано складним. але найважче було і є зовсім з неочікуваного боку. але я все одно вже хочу ще діток : ) думаю з часом я окремо напишу про свої очікування та реальність, і головне про висновки впершемамства: )
  • мені здається я змирилась, що я так далеко і що не зможу щороку бувати на Батьківщині. на жаль це таки дуже дороге задоволення.
  • за цей рік ми так нікуди глобально і не подорожували. все околицями між Лос Анжелесом та Сан Дієго.
  • цього року вже отримала постійну грінкарту і нарешті можу забути про цей вид бюрократії в моєму життя на довгий час.

але загалом це був хороший рік, щасливий : ) і ще це наш 9-ий рік разом
DSC_2893

Категорії: Записничок, США | Теґи: ,

  • Юлька-булька

    вітання вам! мені якось не дуже багато різниці зі Львовом, тож і нічого такого не записувала, але тебе почитати цікаво;)
    о, і розумію про ставлення до дітей. я, правда, ніколи особисто в Україні не стикалася з відвертими нападами на дітей і мам з дітьми в громадських місцях, але теж багато начиталася про такі от “чого з дитиною в маршрутку лізеш?”… сумно це все, але будемо сподіватися, це дуже рідкісні випадки)
    а вам личить бути батьками, файні, щасливі, разом! так тримати ще багато багато років!

    • zymova

      дякуємо за вітання та компліменти : )
      може ти просто не звертала уваги. бо то ж затримує транспорт, займає більше місця. про літаки і потяги постійно ниють „нашо ви з дітьми подорожуєте“. може то я частіше стала увагу звертати, але все більше і більше від дівчат таке читаю і це напружує

  • kitVchobotyakh

    вітаю з 3-ім роком – нехай надалі все буде лише ліпше 🙂
    я теж веду собі якісь такі списки, що подобається, а що ні. Але правда у тім (для мене), що життя закордоном змінює – і потім вже й дома не свій і тут все ще чужий. Якесь таке в мене склалося враження…

    • zymova

      дякуємо : )
      та я б не сказала, що мене сильно змінило. в мене ніколи не було шоку після подоржей чи проживання закордоном, коли вертаюсь додому. в мене з пам’ятюю все добре і я знаю чого чекати і мене це не шокує, як багатьох. я лише зрозуміла за ці роки, що в багато чому я схожа на місцевих жителів — у ставленні до життя, поглядах на життя і всякі речі. та й більшість „не подобається“ це речі до яких я не звикла просто, виросла ж на іншому і до того звикла. важко себе в такому віці ламати : )

  • Christine Slobodian

    Швидко летить час …
    П.с. А ми до слова 9 років як одружені 🙂

    • zymova

      та не те слово швидко. тільки прокинулась в понеділок, а вже вечір неділі : ) і я в шоці від того як дитина швидко не те що росте, а візуально змінюється.
      ми з 9 років лише 3 одружені

  • Olha Savchyn

    і в нас вже три роки… навіть три з половиною… в дечому дуже схожі враження, в дечому геть інші ) бажаю щоб в наступному році такого що робить тебе щасливою було ще більше! щоб все таки частіше вдавалось літати на Батьківщину! і щоб оце твоє “я все одно вже хочу ще діток” обов’язково збулось (тоді коли ви собі заплануєте і надумаєте) 🙂

    • zymova

      а ну ну цікаво, що схоже що ні? : )
      від нас літати не дуже зручно 3 пересадки мінімум, та й не дуже дешево. перший рік малечі дуже затратний фінансово, тому не потягнули поїздку.
      дякую. Даринка трохи підросте і можна планувати : )

      • Olha Savchyn

        та пам’ятаю я твою історію з медстрахуванням під час вагітності… ну власне щодо медстрахуванння, то в мене геть протилежні враження, але пов’язане воно лиш з тим, що в нас дуже хороша страховка (яка скоро зміниться на погану :)) за яку треба платити купу грошей зате вона все супер-гарно покриває і не тріпає нерви.
        ще цілком згідна щодо ставлення до вагітних, батьків з дітьми і самих дітей – досі дивуюсь як всі сюсюкаються з Емілі (мовчу вже про Девіда), розпитують всякі деталі ну і завжди просто яось щиро (принаймні так видається) посміхаються як бачать нас всіх

        • zymova

          ну моя історія суто ситуативна, таке рідко буває. особливо в людей, які тут народились і виросли та мають давно всіх своїх лікарів і налагоджені шляхи дій в цій галузі. а так як для мене то все нове і я тут така вся нова, то й виникло багато ускладнень. а може я занадто прискіпливо вибирала лікарів, що сама собі створила складнощі : )
          то яка ж вона погана якщо все покриває? : ) хоча така щоб все то здається хіба у військових, все одно всякі платежі та відсотки лишаються.
          в мене склалось враження, що це дуже сімейна країна. як би дивно не звучало. не прийнято жити скопом з усіма бабусями-дідусями та іншими родичами, всі мають власний простір. але таки родинні традиції доволі міцні. і дітей дуже люблять незважаючи на дискомфорт, який вони періодично створюють. мабуть просто загалом ставлення до людей лояльніше, відповідно й діти не так і дратують.