про цапів відбувайлів та непорозуміння між людьми

24.3.2010

1. Перша замальовка — робоча.
Передісторія. Працюю в спеціалізованій школі. Школа приймає участь в програмі обміну дітьми та вчителями (Звучить гордо, а насправді ницо). І от на квітень була запланована поїздка французьких школярів з учителями до нас в гості. Дітки та вчителі житимуть в сім’ях. Планувалось ознайомити їх з навчальним процесом, країною, буднями та культурою. Але хтось там вирішив, що треба канікули скоротити та перенести на два тижні, тому приїзд запланований ще в жовтні-листопаді припадає тепер не на навчальний процес, а на канікули. Результат — в нас тепер в 10 разів більше геморою, бо треба ж якось розважати.

Основне кодло, ой тобто начальство та наближені персони, подумали і вирішили напрягти всіх окрім себе. Програма шикарна, але надто вже фінансово напряжна. Щодня екскурсії-музеї вдень, та театри-опери ввечері. Коротше мене дуже налякала перспектива платити за все це разом взяте. Навіть якщо тільки за себе (я собі не дозволяю навіть раз в місяць в театр вибратись, а то за один тиждень така конценрація). Та і відняти задоволення, яке не отримаєш, бо будеш перекладати. Ну я наївна спитала у бувалих чи то всім треба і чи все за свої гроші. На мене глянули, як на ворога народу і гаркнули „Звичайно за свої“. Наступного дня на чергових зборах начальство негодувало і кричало. Мол та ви такі сякі. Для школи треба значить треба. І ващє ми вам дозволили додатково займатись, то тіпа не жалійтесь, що бабла нема (примітка: займаюсь з одним практично безнадійним хлопчиком, бо дуже просили і його шкода. хлопчик хороший, але мова то не його. так що золотих гір мені не видать. у більшості тіки гола ставка вдвічі більша за все мною там зароблене.). В мене його зайвого дійсно нема, бо зп вчителя початківця більше схоже на пожертву та викликає посмішку при спогляданні. Я не проти відвідати все, але дозволити собі можу лише дещо. В результаті я дізналась, що кіпіш був через мене і постраждали всі морально через моє скромне питання 🙁 Стала цапом-відбувайлом. І ці люди ще сміли дорікнути моїй колезі, що вона задорогі продукти на святкування Нового року придбала. Пху!

2. Замальовка друга — поліклінічна.
Підчас прийома у лікаря, яку знаю давно і проблем ніколи не було трошки так афігєла (найцензурніший варіант). Якщо без деталей. Мені кажуть що треба пропити тето і тето і ще відвідати іншого спеціаліста щодо другої проблеми. Я цілком щиро і відверто питаю чи не треба спочатку туди, там дізнатись що пропишуть, а потім починати лікування узгодивши ліки. Ну я ж не лікар, може вони там будуть несумісні які. То на мене так образились. Сказали якщо я не довіряю їй взагалі шукати іншого лікаря, бо бачте саме цих спеціалістів повно. І дійсно краще в спеціалізовану клініку піти, там обстеження пройти. Я в ступорі. Намагаюсь пояснити, що я не верблюд, але безнадійно. Рецепт не виписано, а дано направлення у якусь клініку. Так і не розумію що не так сказала чи зробила. Але відчуття наче я першокласниця і отримала двійку, бо не вивчила табличку множення. Хоча я її знаю, а просто перепитала що саме множити і на що.

Отаке…

Категорії: Замальовки з життя | Теґи: , ,

  • Забийте, чуєте. Трохи проявіть характер, пошліть пару раз, копніть дверима. мені вас вчити шолє?

    кстаті мені тут теж непогані уроки прєподають. проте мене вчать поводитись соціальніше, тобто протилежне до того шо я вам тут рекомендую. когнітівний діссонанс на ліцо. мене вилічать?

    • Xobb
      заб’ю, коли звільнюсь. покищо 50/50 що я це зроблю. таки люблю дітей та цю роботу. але ситуація в колективі знов починає гнітити.
      Feuille
      так я ж лише з добрими намірами поцікавилась. бо минули літо в мене запхало стіки медикаментів, які почали на все під ряд впливати, що тепер я дуже обережно до цього ставлюсь
      Dyak
      найгірша ситуація в робочому колективі, коли якась одна стать домінує. має бути гармонія. або хоча б маленький перетяг в бік чоловіків. вони не такі емоційні — легше працювати.
      RS
      не знаю ми в школі тіки на підручники та на ремонт здавали. а там де працюю власне те саме. зараз взагалі з цим дуже строго. бо міністерство освіти вважає, що підручниками всі на 100% забезпечені і нічого на них гроші збирать. а те, що українських підручників для спеціалізованих шкіл з іноземними мовами нема, вони не знають)))

  • яка знайома ситуація 🙁 схоже, що не тільки я така молода й недосвідчена можу задавати подібні питання, а потім вислуховувати все, що про мене думають. вихід один – уважно все слухати, спостерігати й питатися у старших досвідчених товаришів. це звичайно не завжди допомагає, бо ж “добрі” люди є всюди, але…щодо ліків, скажу таке, кожен порядний і освічений лікар перш ніж призначати лікування має не тільки уважно прочитати твою картку, розпитати про все на світі, але й спитати, які ліки ти приймаєш. в крайньому випадку можеш прочитати уважно рецепт і перевірити інструкції щодо кожного препарату, як правило там пишеться з чим не можна приймати ті чи інші ліки. є тільки одна проблема – незважаючи на те, що інструкція для пацієнта, там надто багато професійної термінології 😉

  • мда, ще раз переконуюсь, що освітня і медична галузь в україні то якісь чудесні світи, зі своїми правилами і т.д.

    Завдяки деким не дуже приємним моментам в моєму житті, з медициною я ніби навчився справлятись, коє как. А про освітній сіт навіть нема слів.

  • RS

    Як це дістало – у школі здаєш гроші на “солодкий” стіл для вчителів і МІСЬКВО, на випускний просять, щоб батьки профінансували похід в ресторан вчителям (хоча батьки не можуть СОБІ дозволити піти на випускний дитини), потім більше, і постійно гроші туди, гроші сюди… Вчителі зі своєї кишені задобрюють всякі перевірки… Слава Богу в універі все було по-Європейськи і нікому нічого не здавали… Потрібна зміна поколінь. Совок засів в головах міцно. Саша, зверни увагу – зараз все менше і менше тупих совкових керівників (принаймні, я зустрічаю їх все рідше), так що мусимо перечекати. Прорвемось 😉