про цапів відбувайлів та непорозуміння між людьми
24 03 2010
1. Перша замальовка — робоча.
Передісторія. Працюю в спеціалізованій школі. Школа приймає участь в програмі обміну дітьми та вчителями (Звучить гордо, а насправді ницо). І от на квітень була запланована поїздка французьких школярів з учителями до нас в гості. Дітки та вчителі житимуть в сім’ях. Планувалось ознайомити їх з навчальним процесом, країною, буднями та культурою. Але хтось там вирішив, що треба канікули скоротити та перенести на два тижні, тому приїзд запланований ще в жовтні-листопаді припадає тепер не на навчальний процес, а на канікули. Результат — в нас тепер в 10 разів більше геморою, бо треба ж якось розважати.
Основне кодло, ой тобто начальство та наближені персони, подумали і вирішили напрягти всіх окрім себе. Програма шикарна, але надто вже фінансово напряжна. Щодня екскурсії-музеї вдень, та театри-опери ввечері. Коротше мене дуже налякала перспектива платити за все це разом взяте. Навіть якщо тільки за себе (я собі не дозволяю навіть раз в місяць в театр вибратись, а то за один тиждень така конценрація). Та і відняти задоволення, яке не отримаєш, бо будеш перекладати. Ну я наївна спитала у бувалих чи то всім треба і чи все за свої гроші. На мене глянули, як на ворога народу і гаркнули „Звичайно за свої“. Наступного дня на чергових зборах начальство негодувало і кричало. Мол та ви такі сякі. Для школи треба значить треба. І ващє ми вам дозволили додатково займатись, то тіпа не жалійтесь, що бабла нема (примітка: займаюсь з одним практично безнадійним хлопчиком, бо дуже просили і його шкода. хлопчик хороший, але мова то не його. так що золотих гір мені не видать. у більшості тіки гола ставка вдвічі більша за все мною там зароблене.). В мене його зайвого дійсно нема, бо зп вчителя початківця більше схоже на пожертву та викликає посмішку при спогляданні. Я не проти відвідати все, але дозволити собі можу лише дещо. В результаті я дізналась, що кіпіш був через мене і постраждали всі морально через моє скромне питання 
Стала цапом-відбувайлом. І ці люди ще сміли дорікнути моїй колезі, що вона задорогі продукти на святкування Нового року придбала. Пху!
2. Замальовка друга — поліклінічна.
Підчас прийома у лікаря, яку знаю давно і проблем ніколи не було трошки так афігєла (найцензурніший варіант). Якщо без деталей. Мені кажуть що треба пропити тето і тето і ще відвідати іншого спеціаліста щодо другої проблеми. Я цілком щиро і відверто питаю чи не треба спочатку туди, там дізнатись що пропишуть, а потім починати лікування узгодивши ліки. Ну я ж не лікар, може вони там будуть несумісні які. То на мене так образились. Сказали якщо я не довіряю їй взагалі шукати іншого лікаря, бо бачте саме цих спеціалістів повно. І дійсно краще в спеціалізовану клініку піти, там обстеження пройти. Я в ступорі. Намагаюсь пояснити, що я не верблюд, але безнадійно. Рецепт не виписано, а дано направлення у якусь клініку. Так і не розумію що не так сказала чи зробила. Але відчуття наче я першокласниця і отримала двійку, бо не вивчила табличку множення. Хоча я її знаю, а просто перепитала що саме множити і на що.
Отаке…
Категорії: Замальовки з життя | Теґи: взаємовідносини, вчителі, лікарі
Забийте, чуєте. Трохи проявіть характер, пошліть пару раз, копніть дверима. мені вас вчити шолє?
кстаті мені тут теж непогані уроки прєподають. проте мене вчать поводитись соціальніше, тобто протилежне до того шо я вам тут рекомендую. когнітівний діссонанс на ліцо. мене вилічать?
яка знайома ситуація
схоже, що не тільки я така молода й недосвідчена можу задавати подібні питання, а потім вислуховувати все, що про мене думають. вихід один – уважно все слухати, спостерігати й питатися у старших досвідчених товаришів. це звичайно не завжди допомагає, бо ж “добрі” люди є всюди, але…щодо ліків, скажу таке, кожен порядний і освічений лікар перш ніж призначати лікування має не тільки уважно прочитати твою картку, розпитати про все на світі, але й спитати, які ліки ти приймаєш. в крайньому випадку можеш прочитати уважно рецепт і перевірити інструкції щодо кожного препарату, як правило там пишеться з чим не можна приймати ті чи інші ліки. є тільки одна проблема – незважаючи на те, що інструкція для пацієнта, там надто багато професійної термінології 
мда, ще раз переконуюсь, що освітня і медична галузь в україні то якісь чудесні світи, зі своїми правилами і т.д.
Завдяки деким не дуже приємним моментам в моєму житті, з медициною я ніби навчився справлятись, коє как. А про освітній сіт навіть нема слів.
Як це дістало – у школі здаєш гроші на “солодкий” стіл для вчителів і МІСЬКВО, на випускний просять, щоб батьки профінансували похід в ресторан вчителям (хоча батьки не можуть СОБІ дозволити піти на випускний дитини), потім більше, і постійно гроші туди, гроші сюди… Вчителі зі своєї кишені задобрюють всякі перевірки… Слава Богу в універі все було по-Європейськи і нікому нічого не здавали… Потрібна зміна поколінь. Совок засів в головах міцно. Саша, зверни увагу – зараз все менше і менше тупих совкових керівників (принаймні, я зустрічаю їх все рідше), так що мусимо перечекати. Прорвемось
Xobb
заб’ю, коли звільнюсь. покищо 50/50 що я це зроблю. таки люблю дітей та цю роботу. але ситуація в колективі знов починає гнітити.
Feuille
так я ж лише з добрими намірами поцікавилась. бо минули літо в мене запхало стіки медикаментів, які почали на все під ряд впливати, що тепер я дуже обережно до цього ставлюсь
Dyak
найгірша ситуація в робочому колективі, коли якась одна стать домінує. має бути гармонія. або хоча б маленький перетяг в бік чоловіків. вони не такі емоційні — легше працювати.
RS
не знаю ми в школі тіки на підручники та на ремонт здавали. а там де працюю власне те саме. зараз взагалі з цим дуже строго. бо міністерство освіти вважає, що підручниками всі на 100% забезпечені і нічого на них гроші збирать. а те, що українських підручників для спеціалізованих шкіл з іноземними мовами нема, вони не знають)))