Від зубного болю до гаймориту. Стоматологічно-отоларінголонічні походеньки.

17.7.2009

Посеред ночі з п’ятниці на суботу прокинулась з жахливим болем в зубі. Вдень він трошки нив, але пополоскавши ліками все минуло. Але то тільки так здалось.
Вранці зателефонувала мамі, щоб вона домовилась про візит до стоматолога на понеділок та поїхала в Лубни. З собою взяла запаси полоскань та знеболювального.
В принципі ліки подіяли і більш менш заспокоїлось все. Але до вечора біль став нестерпним і вже ніщо його не зупиняло. Навіть народні методи. Бабуся коханого порадила прикласти до десни шматочок сала. Воно начебто витягує біль. Не подіяло, а стало ще гірше.
Дві ночі без сну. Перетворитись на остаточного зомбі не давав лише біль. А в неділю ще й щока почала надуватись.
Повернулись до Києва. Знов знеболювальне та полоскання. А ще нарешті гель. Його наче масово викупили у всіх аптеках, але в неділю ми його знайшли. Він давав 30 хв спокою. Але цього замало для того щоб виспатись.
В понеділок приїхала в клініку. Зробила рентген злощасного зуба і сіла чекати лікаря. Я звичайно не вписувалась у розклад, йшла по швидкій. Це ще більше нагнітало біль та обстановку перед кабінетом.
Нарешті лікар прийшла і запросила в кабінет. Подивилась на знімок та постукала по зубу. А потім потицяла по десні в різних місцях і попросила почекати в коридорі. За дві хвилини мене і ще одного пацієнта повела на інший поверх. Ні слова не сказавши.
Лише з розмов пацієнтів я зрозуміла, що стою перед кабінетом стоматолога-хірурга. Тобто ТУТ ВИДАЛЯЮТЬ ЗУБИ!!!! О жах! Вже почала уявляти страшного дядька з кліщами та медсестру, яка мене тримає за руки щоб не сіпалась. І посеред жахів мене перервали і попросили зайти всередину.
З тремтячими колінками я сіла в крісло та вчепилась руками в поручні. Моя стоматолог залишає кабінет з обнадіючими словами до лікарів „Щоб я без вас робила, мої любі“ та „Все буде добре“ до мене.
Далі ін’єкції анастезії. Боляче як ніколи, бо ж три дні десна просто наче з-під тортур.
І тут найстрашніше. Мене починають різати. Тобто не мене, десну. Такого болю ще ніколи не відчувала в житті (так, я кричала наче різана…стоп не наче, мене таки різали). На мене дивились як на ідіотку, але мені було боляче і байдуже що про мене думають. Лікарю так і не вдалось запхати гумову заглушку, тому бинт та холод.
Коли я заспокоїлась мені сказали що і як приймати. А потім направили на огляд до ЛОРа для перевірки на гайморит. Виявляється, при таких болях в районі 5-6 верхніх зубів, та навіть від 4 до 8, є підозра на гайморит. І хоча при розрізі гною не було, перевіритись треба.
Сплатила рахунок за катування, перепросила за крики і поїхала додому.
Дядечко перед кабінетом намагався мене заспокоїти жартами та компліментами поки чекала повернення лікаря, щоб віддати квитанцію. Вдячна, але усміхатись хоч і хотілось та було дуже боляче. Запам’ятались кілька фраз:
„Що ж Ви така гарна і так плачете?“, „Дівчино, Ви так голосно про себе заявили на всю лікарню! Скажіть скільки за таке беруть?“, „О! Це ж Вам тепер з тиждень не можна цілуватись“.

Наступного дня поїхала до лікарні на огляд в отоларінгологічне відділення. Стільки молодих лікарів. Ввічливі, чемні, уважні. Лікарня НЕ приватна, абсолютно безкоштовна. Дуже приємна молода лікар. Все пояснила, попередла. Заспокоювала наче дитину. Рентгену гайморових пазух та огляду було замало. Треба було робити пунцію. Спеціальною голочкою пробивають дірочку в носі до пазухи і промивають спеціальним розчином. Звичайно знеболюють все. Не боляче, лише неприємно від самої порцедури.
Нічого серйозного не виявили. Але запалення таки є. Знов список ліків і настанови. Лікарці подякували за турботи матеріально. Хорошому лікарю приємно віддячити. Їх не часто зустрінеш.

За кілька днів прийшла на повторний прийом до обох. Десна вже не болить, поріз теж загоївся, зуб не турбує. ЛОР сказала все гаразд. Хірург теж сказав долікувати гаймарит,а те, що з десною поки не чіпати. Якщо буде нове запалення доведеться робити операцію. Пояснила чого кричала, бо ж думала анастезія не подіяла на мене напічкану всяким знеболювальним. А він просвітив. Виявляється то був не легкий надріз, а дуже глибокий аж до кості. Тепер зрозуміло чого так боляче було.
Принаймні зараз мені кардинальних дій робити не треба і я заспокоїлась.

Висновок.
Не зволікайте навіть легкою застудою. Лікуйте все сумлінно. Інкше наслідки можуть бути дуже неочікуваними та малоприємними.

Категорії: Записничок | Теґи: , , , , , ,