минув перший тиждень мого навчання.
перший тиждень був лекційним. ми ходили на пари в Університет Грінченка.
хочу написати маленький звіт, який буде мати продовження пізніше.
вчителі
Думаю всі читачі знають, що на даний момент я працюю вчителем. Тому багато що пов’язане в моєму житті саме з цим. Зараз вже другий рік в новій школі, і четвертий у викладацькій практиці. Кілька слів та порівнянь про учнів.
1. Перша замальовка — робоча.
Передісторія. Працюю в спеціалізованій школі. Школа приймає участь в програмі обміну дітьми та вчителями (Звучить гордо, а насправді ницо). І от на квітень була запланована поїздка французьких школярів з учителями до нас в гості. Дітки та вчителі житимуть в сім’ях. Планувалось ознайомити їх з навчальним процесом, країною, буднями та культурою. Але хтось там вирішив, що треба канікули скоротити та перенести на два тижні, тому приїзд запланований ще в жовтні-листопаді припадає тепер не на навчальний процес, а на канікули. Результат — в нас тепер в 10 разів більше геморою, бо треба ж якось розважати.
Основне кодло, ой тобто начальство та наближені персони, подумали і вирішили напрягти всіх окрім себе. Програма шикарна, але надто вже фінансово напряжна. Щодня екскурсії-музеї вдень, та театри-опери ввечері. Коротше мене дуже налякала перспектива платити за все це разом взяте. Навіть якщо тільки за себе (я собі не дозволяю навіть раз в місяць в театр вибратись, а то за один тиждень така конценрація). Та і відняти задоволення, яке не отримаєш, бо будеш перекладати. Ну я наївна спитала у бувалих чи то всім треба і чи все за свої гроші. На мене глянули, як на ворога народу і гаркнули „Звичайно за свої“. Наступного дня на чергових зборах начальство негодувало і кричало. Мол та ви такі сякі. Для школи треба значить треба. І ващє ми вам дозволили додатково займатись, то тіпа не жалійтесь, що бабла нема (примітка: займаюсь з одним практично безнадійним хлопчиком, бо дуже просили і його шкода. хлопчик хороший, але мова то не його. так що золотих гір мені не видать. у більшості тіки гола ставка вдвічі більша за все мною там зароблене.). В мене його зайвого дійсно нема, бо зп вчителя початківця більше схоже на пожертву та викликає посмішку при спогляданні. Я не проти відвідати все, але дозволити собі можу лише дещо. В результаті я дізналась, що кіпіш був через мене і постраждали всі морально через моє скромне питання 🙁 Стала цапом-відбувайлом. І ці люди ще сміли дорікнути моїй колезі, що вона задорогі продукти на святкування Нового року придбала. Пху!
2. Замальовка друга — поліклінічна.
Підчас прийома у лікаря, яку знаю давно і проблем ніколи не було трошки так афігєла (найцензурніший варіант). Якщо без деталей. Мені кажуть що треба пропити тето і тето і ще відвідати іншого спеціаліста щодо другої проблеми. Я цілком щиро і відверто питаю чи не треба спочатку туди, там дізнатись що пропишуть, а потім починати лікування узгодивши ліки. Ну я ж не лікар, може вони там будуть несумісні які. То на мене так образились. Сказали якщо я не довіряю їй взагалі шукати іншого лікаря, бо бачте саме цих спеціалістів повно. І дійсно краще в спеціалізовану клініку піти, там обстеження пройти. Я в ступорі. Намагаюсь пояснити, що я не верблюд, але безнадійно. Рецепт не виписано, а дано направлення у якусь клініку. Так і не розумію що не так сказала чи зробила. Але відчуття наче я першокласниця і отримала двійку, бо не вивчила табличку множення. Хоча я її знаю, а просто перепитала що саме множити і на що.
Отаке…