от позичила в доброї знайомої дівчинки і собі в цитатник гарного вірша.
Сповідь у тронній залі
Королева – се інша.А я вже давно поза грою.
Моє щастя з тобою – реальне. Як Західний полюс.
У любові цвітуть, а я стала від смутку старою,
у любові літають, а я тільки втратила волю.
Королева – се мудра:кохає за Фройдом і Юнгом,
не сумує сама, таємниць не звіряє нікому…
Королеві не страшно навіки зостатися другом,
їй лише милосердя твоє — як крига за комір.
Королева помилує швидше, ніж здасться на милість,
не зміняє яскравого сонця на димне багаття.
Королева – се горда. Я бути такою стомилась,
я слабка і звичайна. І схожих на мене багато.
Королева – се доля. Вона не буває типова.
Світ їй сонце поклав на чоло і грозою озброїв.
Королева – нещасна, бо світ їй шкодує любови,
королева – се вирок. Се я. Але вже – поза грою.
© Надія Пішаківська