мала нагоду відвідати подію, що на афіші вище. музика вже знайома мені доволі довгий час. особливість в тому, що музикантів знала з твітера, а не звідкись. Єгор до нас вже приїздив з сольним виступом, а цього разу привіз усю команду, а саме гурт Illusions, з міста кави, трамваїв та левів.
цього разу подорож в культурну столицю України була осінньою. вперше у Львові я була давно, і це теж було восени, але приїзд був у світлий час доби. бо не пам’ятаю жодного темного ранку у Львові на вокзалі.
отже, Львів зустрів нас з Наталкою темним небом і…
відвідала таки цю бажану виставку в національному художньому музеї — Нормандія в живописі. була там з колегами та їх учнями 11-х класів. візит був запланований давно, і перед тим звісно я начиталась відгуків у мережі. і більшість з них якісь по-дурному розчаровані і дуже несхвальні. в мене враження протилежне і його можна прочитати далі.
насправді то мав бути подвійний концерт, але виступ Єгора остаточно знищив враження від першого виступаючого. тому це лишиться концертом Єгора Грушина в Часописі.
завдяки моїм чудовим твітерянам випала нагода відвідати чудове свято здоров’я і спорту в неділю вранці. хоч і довелось пожертвувати недільним сном, але це було того варте.
вболівання за когось — це мабуть єдина річ, яка пробуджує в мені азарт. це я роблю завжди з повною віддачею, ну і не могла таке прогавити.
після дуууууже довгої перерви таки вдалося витягти себе і не лише себе на концерт.
дізнавшись, що в мене таки ще є шанс потрапити на ОЕ з симфонічним оркестром (дякую Сашко за наводку), побігла шукати квитки.
а їх то ніде ще не продавали. але я панікьорша, тому хотіла їх мати завчасно, щоб вже потім не забути і не провтикати.
Одного дня гуляючи містом, ми догуляли до комплексу присвяченому Другій Світовій Війні, а точніше радянській її частині, яку звуть Велика Вітчизняна.
Сам комплекс страшнуватий і грубий, але звідти гарний вид на місто та Дніпро, та і людей не так багато. Тому люблю там бувати.