Дарина. місяць восьмий

зміни за восьмий місяць.

дівчинка дуже швидко росте і розвивається. так цікаво спостерігати як в неї з’являються нові здібності, нові звуки, рухи, вирази обличчя. стала намагатись таки гуляти у візочку. хай недовго, але важко вже її тягати щодня. пару разів навіть засинала у візочку.

але рюкзачок таки незамінний для прогулянок в дуже людних місцях, особливо в центрі міста. там з візком лише зайвий дискомфорт. і на пляж теж. в нас візок не піскопрохідний, тому куди його там діти?

сон

вперше спробували ночівлю в подорожувальному ліжку. то звісно штука для ігор, але ми її купили для ночівлі в бабці з дідом, поклали туди додатковий матрасик і вийшло ліжечко. з позитивного — вона в ньому взагалі змогла спати хоч якось. з мінусів — дуже глибоке, мені важко її туди перекладати. спала дуже погано, але думаю тут багато факторів — і спека-задуха, і чуже місце, і ми в кімнаті, і стрьомний район з музикою до 1 ночі, якимись вибухами, та іншими шумовими ефектами. коротше все щоб відволікти від гарного сну.
ще навчилась робити відеоняню з підручних засобів. так як вдень малу в її ліжку не вкласти, лише в нашому і то ще треба постаратись, а вона вже активно повзає і полетить запросто з того ліжка, треба нагляд. якщо сидітиму в кімнаті прокинеться швидко. лише обкласти подушками мене не заспокоює. я спати з нею не можу. так! я досі не вмію спати вдень і не думайте, що я робот, я теж втомлююсь : ) коротше ставлю планшет, з нього відеодзвінок в hangouts на лептоп і відеоняня готова. головне звук повимикати : )
ще з нового — тепер може спати в усіх позах. і на животі, і на спині, і на боку, і в якихось неможливих закарюках : ) хоча раніше зміна пози завжди її будила. кладу спати в одному положенні, знаходжу потім в абсолютно іншому місці та іншій позі.
останнім часом ще клала на килимку ігровому. він м’який і на ньому не так спекотно. та ще й безпечно, бо падати нікуди : ) десь тижні півтора вже вдавалось і в ліжечко вкласти. було б добре щоб ця можливість розвинулась на наступний місяць.

режим

змінився знов з настанням нового місяця. спати почала знов довго, але після прокидання о 6-7 ранку вже не засинає. ніяк! так що мені довелось таки привчитись лягати хочаб об 11 вечора.
отже, 6-7 ранку підйом і її сніданок. граємось.
десь о 9-й їсть, і потім говоримо з Києвом.
десь о 10-й може захотіти спатки. це 20-30 хв. як прокидається даю якийсь фрукт-овоч на перекус.
і десь о 12:30 обід
~ о 13 спатки вже серйозно. може годину проспати, може дві.
~15-й — їсть і гуляє. почали гуляти на патіо, бо літо настало і гуляти районом неможливо аж до вечора, а в нас після 12-ї вже тінь на патіо.
~о 17-й їсть йдемо на прогулянку.
~о 19-й каша.
о 20-й з копійками купання і вечеря.
~ о 21-й спати. може спати аж до ранку, може прокинутись ~ о 1-й.

прикорм

овочі готую на пару і перемелюю ручним блендером. на пару бо так і колір і смак зберігаються, та й корисного більше лишається ніж після варки. і головне мені так простіше. почистила, в мультиварку на парову готовку вкинула і забула. блендером бо мені так легше і швидше ніж давити руками, а не тому що я перфекціоністка. потім все це ділю на дози в силіконові формочки і заморожую. якщо його з’їсти протягом місяця не страшно. але сильно економить час. фрукти-ягоди даю свіжі. щось розминаю і з ложечки, щось пхаю в ніблер і вона собі смокче сік та м’якушку.

з наступного місяця буду вже вводити якесь мнясо.
з молочними продуктами не поспішаю, бо пам’ятаю реакцію малої на моє молоко після вживання домашнього сиру. саме коров’яче молоко я не п’ю з раннього дитинства, коли вже змогла противитись впихуванню в мене чогось, що мені не подобається : ) а от сир люблю, але поки виключила, бо мала сильно погано його перенесла.
нові продукти:
груша — дуже сподобалась.
гарбуз — добре їла.
яблуко — сподобалось.
банан топче тільки так.
манго дуже сподобалось.
кавун це взагалі до трясіння рук аж.
слива, персик, черешня — сподобалися.
малина та чорниці — не вразили.
солодка картопля (цього разу дійсно солодка картопля або батат, бо попередня була ямс) вже інша біла, теж сподобалась.
цвітна капуста — пішла на диво добре. бо броколі доводиться змішувати з морквою інакше з’їсть кілька ложок не більше.
ківі — сподобалось.
авокадо — змішала з бананом і так топче нормально.

дратівливе

— коли її намагаються тягати на руках постійно. мала вже чудово пересувається сама та й їй треба багато рухатись як для розвитку, так і для кращого сну та травлення.
— питання щодо харчування. чого не варю супи, каші. чому не печу яблука, це ж дієтичний продукт. чого не годую манкою. коротше весь набір пострадянського спадку в харчуванні дітей. більш страше покоління щиро дивувалось, що я взагалі ще маю молоко, яке вона з радістю споживає і каші-фрукти-овочі це лише маленький перекус перед основною стравою, а не повноцінний прийом їжі.
— коли називають принцесою. фу! принцеси тупі й безпомічні створіння, які мріють про принців. не такої долі я хочу для доні : )
— не дратує, а більше дивує питання — „а ти ж можеш її лишити саму, щоб тебе не було поряд, вона тебе не бачила і вона сама гралась?“ маленьку дитину, яка все тягне в рот, яка може повзати і вставати тримаючись за щось і активно це робить (все небезпечне ми прибрали, але ж меблі не прибереш, а їй байдуже за що триматись щоб встати, аби за щось), але ще непевно стоїть і часто падає лишати саму без нагляду. це в мене викликає не лише питання „а навіщо?“, а швидше „як так можна? це ж небезпечно!“ вона сама спить в ліжечку в якому немає небезпечних речей і з якого вона не може вилізти, отже, в безпеці. вона може бути без мене з татом, отже, в безпеці. але навіщо мені її лишати без нагляду, коли я сама? за покликом природи це буквально хвилинка так, а решту я спокійно роблю в її присутності. а якщо щось треба інше, це робиться, коли Олег вдома і буде з нею.

я – мама

— знов пережила мамські страхи та докори. сталась стоматологічна біда в мене (про це потім десь окремо розпишу) і одразу ж в мене нагрянула істерика з приводу неможливості годувати, втрати молока і взагалі можливості дитину приспати. тривало то недовго аж до розмови з педіатром. тобто десь годинку-півтори : ) ну і сам стан дитини був такий самий без жодних проявів впливу, то я і заспокоїлась.
— в зв’язку з тією ж проблемою випробувала і довгу (ха ха, 4 чи 5 годин всього) розлуку з малою. Дарина і Олег добре пережили ці випробування. він чудово впорався з усіма обов’язками, вона була чемною дівчинкою. а я здобула досвід створення банку молока : ) не з моєю кількістю молока то звісно робити. але теж вдалось на день годування наготувати.

інше різне нове

— вже постійно хоче стояти. карабкається на все, що тільки може щоб піднятись і дуже навіть певно стоїть тримаючись. стоїть на дивані, біля дивана, біля стола, біля манежа і в ньому, у ванній, і головне в ліжку. довелось дно опускати вже. чого я дуже боялась, бо мені вкласти її стало важче. так я мама-невдаха, моя дитина сама в ліжечку не засинає.

— подобається стукати чимось об щось. звук її веселить. особливо звук биття по плитці на підлозі у кухні.

— я сумлінно вдягаю та створюю фотодокази вдягання бабусиних сукенок (хоча це безрезультатно, все одно вислуховую, що не вдягаю той одяг. ну незручно їй в тих сукнях рукахатись, вона гальмує, чіпляється за все і Дарина засмучується. а якщо десь гуляти то може ще потерпіти.)

— однозначно улюблений колір зараз синій. за ним жовтий та червоний. все, що синє їй треба схопити. сині іграшки, сині пляшки з шампунем у ванній, синє коло для басейну, все синє її приваблює.

— навчилась підніматись на колінка і так сидіти. і взагалі сідати сама вже вміє без жодної підтримки допомоги рук опор і з будь-якого положення.

— любить і далі читати книжки

хоча й частіше таки куштувати їх на зуб : )

– 22-го ввечері я помітила щось схоже на зуб, але так і не вдадось розгледіти. але 23-го вранці вже чітко роздивилась вилізаючий нижній передній лівий зубчик : ) з реакцій хіба капризувала більше ніж звичайно. а так все нормально. вийшло, що зубні проблеми переживали ми обидві одночасно : ) не знаю що саме вважається вилізанням зуба і до якого розміру він має вилізти, але десь 26 він почав випирати з десни і за тиждень вже став певного розміру, який не змінив.

а як раз за кілька днів до 8 місяців, 16-го липня з’явився його сусід : )

— купались в басейні. з надувним колом. пробувала так — боїться. вчіпляється у мене і мало на голову не вилазить. придбали коло і вона задоволена.

— святкували перший День Незалежності США, але поки в тихому місці далекому від фейєрверків

— таки нарешті подали на її паспорт. тому зробили новий колажик

— всі питають чи говорить вже щось. ні не говорить. лише якісь звуки. цього місяця фаворит звук „к“ — кі (найчастіше і на все підряд), ка , ку, ака, ука і так далі.

відео