літо 2015

черговий сезонний звіт, про чергове літо.

літо наче й насичене, але одноманітне. моє навчання сильно обмежувало наші можливості й іноді навіть на вихідних було важко вибратись, якщо в мене було багато завдань.

навчальне

цього літа ми не подорожували, відподорожували наприкінці весни. бо я взяла літній семестр в коледжі. планувала обидва предмети брати он-лайн щоб в спеку не їздити та і взагалі час зекономити. але знов поки відкрилась реєстрація один з класів вже розібрали. але не шкодую.
англійська
викладач англійської попався чудовий, дуже цікавий та поблажливий з огляду на концентрованість курсу. не було обмеження однією нудною темою на весь семестр, а навпаки дуже багато цікавого й актуального. та і група зібралась колоритна. за ці півтора місяці я дійсно багато дізналась про американців у багатьох сферах. бо говорили ми на різні теми: від гендерних проблем до расових, від політики до екології, від науки до фантастики, від філософії до коміксів, від історії до теорій змов. і мені так цікаво було слухати як вони дивляться на ті чи інші питання. послухати про якісь особливості їх життя, які неамериканцям просто невідомі. в кінці треба було презентувати власне дослідження. так уважно мене ще ніхто ніколи не слухав : ) тема є для мене актуальною — білінгвізм. бо мої діти виростуть білінгвами (куди вони дінуться : ) ). і не такими як я, а з мовами з різних мовних сімей. тому дослідити недоліки, переваги, труднощі та бонуси було цікаво. звісно і в групі було багато прикладів білінгвів. але для мене було дивним, що більшість з них ставляться до цього негативно і вважають не перевагою для себе, а навпаки недоліком. вони просто не знають як це, коли твою мову забороняють, винищують, коли за неї вбивають. не пояснити їм, що мова це не просто слова, це історія, традиції, кров предків.
Сан Дієго це військове місто і половина моїх одногрупників військові. всі вони дуже молоді, як мінімум на 8-10 років молодші за мене. я мабуть ніколи не бачила таких дорослих 20-тирічних чоловіків. тут я зрозуміла суть фрази „армія робить з хлопця чоловіка“. я отримала відповіді на свої дурні цивільні питання, я чула їхні непрості історії. вони як ніхто цінують життя. будь-чиє. сусід, з яким ми виконували всякі групові завдання, родом з Канади, з Квебеку. тому я ще й про Канаду всякого розпитала. він питав про Україну. за 2 роки тут, ці півтора місяці були найцікавішими й найпізнавальнішими. моя говорильна англійська і досі паскудна 🙁 але отримувати високі оцінки за роботи приємно. і коли викладач хвалить приємно. і коли відмінно за курс дуже приємно.
математика
математику ж вдалося взяти он-лайн. і це дуже добре, бо якби я ще 4 дні по 3 години витрачала на сидіння в класі та по 2 години на дорогу, я б точно загнулась і нічого не встигала. а завдань дуже багато. хоч і не таких вже складних, але часу забирає відчутно багато. до екзамену правда було важче готуватись ніж в класі. але викладач теж попався розуміючий і допомагав як міг. підготовчий он-лайновий тест дуже допоміг. оцінка за екзамен та загальна оцінка за курс відмінно.
осінній семестр в мене весь он-лайновий. і обіцяє бути цікавим. хоча й почався нелегко й з пригод. ну як завжди : )

житлово-побутове

в липні в нас закінчувався контракт на квартиру і ми вирішили переїжджати на нову. спочатку дослідили можливі варіанти в тому ж районі. і їх на жаль не було : ( а мені там дуже подобається. та в нашій ціновій категорії житла не було. переглянуваши ближні райони відкинули реальний жах і зосередились на пристойних. але це не сильно допомогло. бо в нас прямо з-під носа уводили всі хатки. буквально за тиждень до переходу в статус бомжів нам підтвердили нашу заяву на одній з квартир і ми почали збори. переїзд це завжди стрес. я навіть не уявляла, що в нас стільки речей. бо місця в квартирі дуже мало і де воно усе вміщалося для мене загадка. але спакувались. приїхали Олегові батьки допомогти. ну більше звісно тато, бо потрібна була звичайна фізична чоловіча сила для тягання дивана : ) ну і ще парочки важкостей. решта легкопідйомне. і все було б добре. але о 6 ранку нас розбудило щоб ви думали? ні не сусідський пес! ні не сигналізація! навіть не буйний сусід (який останній місяць сильно кіпішував)! а грім. цього дня в Сан Дієго була гроза, якої тут не бачили більше ста років. машинки плавали дорогами, каліфорнійці перелякано намагались їздити і навіть завалило великий міст над трасою. зато було неспекотно тягати ті всі речі : ) вони звісно вимокли, але мені сподобалось бігати під дощем : ) це правда зовсім не потішило Олегову маму, яка страшенно боїться блискавок. бідолашна з дому боялась вийти. але ми таки переїхали. тепер в нас є „стійло“ для наших двоколісних коників, бо є патіо (це такий а-ля балкон на першому поверсі, а в реальності то шматок подвір’я відгороджений парканчиком). є фіксоване парковочне місце в ~10 метрах від хати. велика кухня і купа шафок : ) хатка велика, затишна. поряд парк із зайцями. пралень аж чотири, машинки в них дуже чисті та навороченіші і вдень абсолютно порожні. район дуже тихий і спокійний. ми задоволені : )

відпочивальне

відпочивати вдавалось дуже рідко через моє навчання. але трошки було.
відвідали ярмарок Сан Дієгівського графства (області). величезна територія іподрому на місяць перетворилась на суміш атракціонів та сільсько-господарських радощів. завжди хотілось побачити що воно таке той американський ярмарок. от тільки знімати довелось з рук (що дуже незручно з камерою GoPro робити), бо монопод і воду довелось віднести в машину.

нарешті покатались на каяках. це виявилось простіше ніж я думала. найважче це подолати хвилі біля берега. а далі головне не дати хвилям роздовбати тебе об скелі : ) ну і я була наївна, коли думала, що зніматиму собі, а Олег гребтиме : ) але трошки зняла : ) монопод досі весь у солі : )

погуляли новим парком. один із маршрутів пройшли. ще вертатимемось, як спека трохи спаде.

подивились феєрверки на 4 липня. цього року вирішили в центр міста не пхатись. не хотілось в той день натовпу. вирішили нудно як старе подружжя з грилем біля затоки : ) дивом знайшли вільне місце на парковці. подивились феєерверки в центрі. я думала вони трошки більшими виглядатимуть. на відео їх майже не чути. але поряд в нас Sea World, який мав бахати за годину після цього. дочекались вже їхніх.

познімали божевілля комік-кону. на саму конференцію потрапити страшенно непросто, бо квитки продаються десь за півроку до відкриття і розлітаються в секунди. а такого аж великого бажання за них боротись в нас звісно немає, бо ми не дуже то й коміксо-шанувальники. та і фільми зняті за ними нам не дуже. але подивитись хоч раз звісно було б цікаво, якби то не було так складно. але Сан Дієго на тиждень перетворюється на божевільний маскарад, тому і в місті можна побачити багато цікавого.

згадали дитинство і покатались на катамаранах. часто сюди приїжджаємо з грилем та на прогулянку. і от нарешті вирішили покататись.

їздили в гості до Олегових батьків і покатались на кораблику в Лонг Біч. кораблик манюній, прогулянка теж недовга. але приємна, особливо в спеку на воді дуже добре. ще й з вітерцем. затока відокермлена від океану величезною кам’яною перегородкою, тому навряд є можливість, що вас ухитає. але мені важко щось сказати, бо ніколи зі мною такого не було. майже всю прогулянку простояла на місці капітана, з якого він виводить кораблик і заводить на місце. чомусь це якесь окреме місце.

відкривали нові місця в Сан Дієго.
отакий садочок стрижених кущів, який собі створила одна родина. бо звичайні кущі то ж нудно : )

це перша Каліфорнійська місія. маленька, але затишна. церква дуже цікаво розписана всередині.

найдовший пірс на західному узбережжі. цікаво, що в кінці від розділюється на два крила ще. і виходить пірс у формі літери Т.

було ще багато нудних особистих, бюрократичних та інших справ. нарешті скрізь змінено адресу, всі потрібні речі сплановані, і папірці заповнені. так що літо вдалось плідне.
календарне літо закінчилось, але в Сан Дієго літня пора в самому розпалі і триватиме десь до середини жовтня. бо серпень та вересень це найспекотніші місяці, а прохолода приходить аж в листопаді. та і місцеві сезони ділять інакше. літо то від 20-х чисел червня до 20-х чисел вересня. але я на радощах, що сьогодні температура не піднімалась вище 30 градусів за Цельсієм вирішила, що літо закінчилось : )