місяць третій

от і пролетіли вже аж три місяці. минуло три місяці нового життя і процес навчання та звикання до нього триває. хоча я досі домогосподарка, бо досі без документів і дозволів на роботу, вільного часу вдень знайти важкувато. а ввечері його хочеться проводити не за монітором лептопа так точно. далі буде багато слів, якщо ви не готові до такого, краще не починати : )

1. житло, оренда, переїзд

ми переїхали на нову хату. квартирка спочатку здавалась меншою, але насправді вона просторіша. менша спальня, але є і переваги — ванна кімната доступна не лише зі спальні, а з будь якого місця квартири. в ній знайчно кращий душ (хоча все одно шпинздик), чудовий умивальник та кльові шафки з дзеркалами, що зекономило мені купівлю дзеркала. а ще там є віконце — отже економія електроенергії на освітлення та витяжку, те саме з кухнею, тепер не потрібно там постійно світло вмикати, бо є вікно. перший поверх — насправді це перевага, бо тягати речі легше таки на перший. а так як житло орендоване, то переїзд не останній. вікна з обох сторін квартири — можливість робити провітрювання, а не просто відкривати вікно. газова плита — це особисто для мене перевага, бо таки на ній зручніше готувати і легше контролювати процес. а і ще — біля вхідних дверей плитка на підлозі, а не клятий килим. я була б ще щасливішою, якби у всій хаті так було. але це покищо рідкість — такі квартири. житловий комплекс знаааааачно сучасніший і приємніший. тут теж багато зелені, але це не лише пальми та кущі. а і багато інших дерев та травичка на газонах. багато всяких бонусів для жильців (басейн, спортзал, місце з шаровим вайфаєм і т.д.). ще тут можна тримати тваринок. в нас ще нема, бо таки поки не буде власного житла думаю не варто заводити. але я тішусь чужим песикам : )
тут ближче до океану — відповідно значно прохолодніше. і до центру міста ближче, і магазини кращі. і до найближчого магазину всього 7 хв, на противагу 25-30 там. і навіть знайшла дві кав’ярні (не старбакс), в одній з яких є чай не в пакетиках!!! в іншу ще не заходила.
пошуки ми почали одразу, як офіс Олега переїхав. знайшовши привабливі для нас варіанти поїздили подивились на місцях. цей був першим, і виявився найкращим. (ну майже. найкращий виявився для нас задорогим. я досі фінансово неспроможна, тому не потягнемо). підписавши усякі папірці, сплативши всякі платежі повідомили менеджера на старій хаті і почали готуватись до переїзду. Олег займався паперовою частиною, я більше речовою. зібрати речі, спакувати речі і тому подібне. але найважче — перевезти речі та видраїти хату для здачі власнику. перевозити допомагали батьки Олега, що неймовірно нас врятувало, бо це реально нелегко. важких речей в нас не багато правда — матраси, диван та камодик. решта меблів легенькі. але речей доволі багато. найлегше з одягом : ) валіза в Олега, валіза в мене : ) найняли машинку спеціальну, в яку важкості грузити, машина батьків та наша. і в одну ходку все перевезли. нас було четверо тому десь за 2-3 години все перевезли. але ж то важко. ще й деньок видався зі спекотних. але пережили. та надалі плануємо дуже сумлінно наші придбання з розрахунку ваги. бо тягати зайве ой як важко.
щодо другого пункту — перед в’їздом, орендатор вносить певний завдаток — депозит. з цих грошей потім вираховують при виїзді з хати за прибирання, ремонт і решту радощів. але! якщо ви здасте хату в ідеальному стані, можуть все повернути. ну Саша вирішила звісно зекономити сімейний бюджет, якщо вже не поповнює його іншим способом. коротше драїла як могла цілий день. а на тій хаті спектоно жах!
покликала менеджера глянути на мої старання, може щось ще зробити. добре, що зробила так. він мені купу зауважень (ну зрозуміло, що хоче більше грошей отримати, то і прискіпувався). ми наступного дня мали хату здавати, то в мене був ще час. наступного дня вже все виправила. тепер знаю універсальну хрєнь, яка все відмиває : ) в результаті зекономила десь 75% депозиту. килим все одно довелось би оплачувати, бо його лише професіональною технікою можна вичистити. тут я безсила.
каюсь, підглядаю іноді у вікна квартир. в людей багато чого висить на стінах. підозрюю вони просто не паряться тим депозитом. бо якщо наробити дірок в стінах, навряд вже його повернуть потім.
ну і щоб підсумувати пункт про житло. тут страшенно дороге житло, яке не своє. купувати теж не дешево, але реально з кредитом то зробити. і кредит буде людяний. а от орендувати… ще й враховуючи, що це коробочка хілєнька, бо тут сейсмічна зона, і не можна з цегли будувати. за халупку віддавати стільки грошей дуже образливо. ще й фактично порожню, бо меблі треба мати всі свої. лише кухня на ванна облаштовані.

2. медична система та медична страховка

тут сам чорт ногу зломить. кілька місяців намагалась зробити страховку. без неї тут дуже скрутно та лячно. але є і свої нюанси. насправді стрьомно її не мати, бо в разі чого можна втратити все. але теоретично можна знайти і доволі дешеві клініки. ну як дешеві? дешеві відносно інших. цікаво навіть що іноді дешевше щось зробити без страховки ніж маючи її. коротше справа складна заплутана і мені незрозуміла зовсім. але якось таки ми обрали план. довго і нудно чекали. прислали запрос на медичну інформацію від мого лікаря з купою пунктів. звісно тут в мене лікаря нема. почала шукати хто б мені то все зробив. ледве знайшла. пройшла всі дослідження, аналізи і процедури. відіслала в страхову. довго чекала знов. а їм бачте не підходять результати і хочуть бабла вдвічі більше. яка ж я була зла. я абсолютно здорова людина, лише маю зайву вагу (яка на здоров’я ніфіга не впливає, хіба що на психологічне : ) ) і всьо! я поганий клієнт і мушу платити більше. ррррррррр!!!! але вихід тимйчасово знайшли. знайомі через знайомих, пояснили і заспокоїли. чекаю документів і вже робитемимо іншу. без документів це не можна зробити. але тоді вже ніхто мене не мучитиме дурними дослідженнями.
якщо коротко — тут вигідно бути здоровим, або бути лікарем. інакше — маєш моральний геморой на все життя.

3. океан

Олег каже на нього море. і вважає, що різниці немає. ну я може не так багато морів та океанів бачила, але і відкрите море бачила. ніфіга це не те саме. океан — це щось дуже величне. і це одразу кидається в очі. він величезний. купалась лише раз. ну як купалась? стрибала на хвилях. плавати не вдавалось. хвилі постійні і вевликі. але на кількох пляжах були лише на погуляти-ніжки помочити. але думаю ще покупаюсь цього року. просто якось воно або надто спонтанно виходить їхати, або не складається з можливістю купатись. але дивитись на нього можу безмежно довго. вода звісно не гаряча і ніколи не прогрівається як в тому ж Азовському чи Чорному морях. але +18-20, а то і більше може бути. мені і 16 достатньо для купання. кажуть дуже холодно біля нього. я просто холодостійка і не відчуваю. але реально ходять люди в курточках і мало не пуховиках та шапках по пляжу. ну не знаю що тут сказати.

4. бюрократичні справи

змінювати адресу довелось не лише у різноманітних сервісах та профілях. а і в імміграційній службі. ще й кількома способами. один з них — телефоном. 27 хв 36 сек на телефоні. аж вухо затерпло. і це не через очікування, це чиста розмова з агентом. просто телефонна розмова вносить один нюанс в цей процес — багато що треба називати по літерах. і не один раз. і ще треба все перевірити. і отак ми один одному називали літери півгодини : ) треба буде собі якусь табличку з іменами на кожну літеру організувати, бо задовбалась на ходу вигадувати. але задоволена я лишилась тим, що мене жодного разу не перепитали, що я таке сказала. і загалом стала впевненішою. по мене всі розуміють і перепитують лише ім’я та прізвище : )

5. ім’я

хоча моє ім’я і є варіацією на тему, всіх чомусь трошки ступорить, коли його чують. різниця то лише на початку і все! паніка! хтось записує звичний англійський варіант Alexandra. раз була я Sandra. кілька незрозумілих мені варіацій було, набір звуків просто якихось. але більшість справляється з другого разу. а от про Олегове я мовчу. його ім’я ніхто з першого разу не розуміє.

6. побут

після переїзду почали обживатись на новому місці. на диво швидко з’явився інет. Олег дуже здивований, такого ще не ніразу не було. ми сподівались тиждень мінімум протриматись на мобільному. але тет покриття нашого оператора дууууже поганеньке, а в хаті взагалі практично нульове. хіба у вікно виставити. та мучились недовго.
придбали все, що відкладали на „після переїзду“. деякі меблі та трошки цяцьок. похід в ікею — це така радість. отаким шопінгом я можу займатись вічно. мені плювати на шмотки чи косметику — це лише за потребою. а от там можна блукати вічно : ) але я надто правильна, тому небагато набрала з другорядного. горщичок для базилічка, нова шторка у ванну

кілька ємностей на кухню для круп ну і щось а-ля стремяночка

шафки високо, я не дістаю. а стільці у нас складні, можуть не витримати моїх постійних стрибань туди-сюди. та і маю тепер підставку під горнятка та склячноки біля дивану, поки нікуди не лазяю.
купили великий монітор. ну він взагалі телевізор, але ми його як монітор лише юзаємо : ) у нас немає телебачення. але фільми тепер дивитись дуже кльово. на підставці під ним тепер живе купа блимаючих цяцьок-девайсів : ) Олег грається з налаштуванням усяких сервісів на ньому. але за підставку людям із слабкими нервами краще не дивитись, там кубло дротів : )
придбали і копіювально-друкувальну махінку. невеличку таку. але штука необхідна нам.

і заміну моєму мобільному другу, в якого почалась повільна смерть екрану. шкода його : (
трошки посуду, бо в переїзд побили третину.
ще всяких хитрощів накупила аби не робити дірок. всякі гачечки підвіски, які за дверцята чіпляються і не треба нічого колупати-дірявити. дуже зручно. тут блін меблі якісь навіть ручок немає ніяких. так би на них все вішала. але доводиться викручуватись.
намагалась я подружитись із зеленою гречкою, але марно. і запарювала, і на пару готувала, і в холодній воді настоювала. кисіль, а не гречка і все. оця гидка клейковина вбиває в мене будь-яке бажання її їсти. задовбалась і купила звичайної.
куштували отаке

сирні міні-пельмені : ) смачно до речі.
а ще, коли святкували переїзд поласували такою смакотою

треба буде при нагоді додому купити і зварити. але це баловство, щодня не їстимеш.
ще іноді креветочками балуємся. свіженькі, величезні і дуже смачні.
а буває і захочеться чогось такого свого рідного і забацаю дерунчики з грибочками

7. дозвілля

як тільки можемо урізноманітнюємо. вдвох то складнувато звісно. але з іншого боку — одному ще важче : )
в будні це кіно чи серіал. також регулярно прогулянки в ближні місця ввечері.
у вихідні цікавіше. субота — день шопінгу. треба скупитись їдлом на тиждень, машинку заправити та помити, якісь дрібнички придбати. після цього всього нас вистачає хіба на пообідати десь і додому дивитись кіно. в неділю намагаємось кудись їхати гуляти ґрунтовно: до океану, озера, лісу, парку, заповідника чи ще якісь природоподібні гуляння.
оце дивились на планеристів в Торі Пайнз
це до Коронадо їздили, думаю знайдете щось знайоме навіть на відео : )
наприклад оце

а це місцеві степи та міні-водоспадики : )



раз в тижні два можемо в кінотеатр сходити. якщо щось цікаве знайдемо. можемо центром міста погуляти чи просто попертись гуляти прогулянковими стежками на якісь пагорби ближні. дегустуємо різні кухні. знайшли кілька місць з божественними суші. таких смачних як ніколи не їла.
думали знайти українців тут. як раз і місце підходяще в парку є, з хатками різних народів. на День Незалежності було зачинено. зато я погралась з фотокамерою Олега і нафоткала гарноти


і ще пса! не знаю, що за порода, але це прекрасно!

але наступного тижня були гуляння, бо як раз там був День України. весь рік розписані дні, кожної неділі якась країна показується. а суботу як раз вихідний і ми даремно їхали. та навіть на тих гуляннях не вдалось затоваришувати з кимось. всі якось родинами кучкуються, інтузіазму не проявляють. хіба тільки американці питали де ми такі сорочки взяли : )

отакі справи