відстані та вібрації. юрко та тарас прохасько

Видимою і невидимою анатомією галицької історії ХХ сторіччя є залізниця: колії, поїзди, станції, перевезення і переїзди.
Цивілізаційному та побутовому виявам цього феномену брати Прохаськи, культуролог та літератор, присвятили свої есе.

Дві речі в сьогоднішній Україні ми сприймаємо як найархаїчніші: політику і залізниці. Суспільство набагато далі від них обидвох, і вони обидві його найбільше стримують.
Політика відчайдушно закривається назовні. Те саме роблять і залізниці.
© Юрко Прохасько

Потім усі лягають спати, виставивши із закоротких полиць ноги у прохід. Тоді в спорожнілих тамбурах починають цілуватися спаровані випадокм. Якщо вдасться, вони покохаються на верхній полиці її або його купе так, щоб не розбудити сусідів. Перед ранком провідники виметуть розкидані в тамбурах недопалки й інше сміття просто на колію і почнуть пропонувати ранковий чай.
© Тарас Прохасько

А в горах колії дуже часто були найнадійнішими стежками. Щоправда, шпали укладали з таким розрахунком, щоби відстань між ними постійно збивала з природного кроку. Такі були вимоги техніки безпеки.
© Тарас Прохасько

п.с. якщо ви так само як я любите подорожувати залізницею, якщо вам цікава її історія та звичаї і звідки вони взялись — ця книжечка для вас.
п.п.с. а на сторінці 45 помилка : ) вибори були в листопалі 2004-го, а не 2005-го.