вірші від поета-хіміка

хочу розповісти про дві збірки поезій від одного знайомого твітерянина з Тернопільщини. зараз він живе і працює в Києві та готується до вступу в аспірантуру. Ярослав — хімік. до того ж знається на коктейлях, музиці та чудово володіє словом. він людина неймовірно приємна та легка в спілкуванні. дуже енергійний та експресивний молодий чоловік. отже, Ярослав Панасюк. він же G1NTONIK

поет він молодий, і покищо маловідомий. тому видає книжечки на власні кошти і люб’язно дарує їх з автографами друзям.

колись вони коштуватимуть великих грошей і нам їх власникам доведеться класти книжечки в сейфи : )

поезія у жанрі верлібр. така собі віршована проза, якщо простіше. я так не вмію, я більше по римованим, але не про це.
обидві збірки мають оригінальний дизайн від Іллі Стронґовського і входять до серії книг молодих літераторів Pixels.

перша збірка має назву „тексти, які читають перед розстрілом“

про неї я вже писала, що

зміст змушує задуматись і заглибитись в текст настільки, що втрачаєш зв’язок із дійсністю

що хочеться додати, порівнявши з другою, так це те, що поезії важкі морально. так наче реально людина пише їх відчуваючи, що от-от помре. парадоксально, проте вони чомусь дуже заспокоюють.

кілька улюблених

море і гори

якщо немає що втрачати,
тоді їдь до моря
спи на пляжі
працюй в барі
алкоголь
для алкоголіка
алкоголіки також люди
інколи з великої літери
пісок=хліб
море візьме своє
і віддасть через N років
можеш їсти Джойса
і записати Аполінером
але без моря
немає
бажання померти на обочині
алкоголіком
якому не вистачило
літер в записнику
не вистачило місця
на твоїй спині
щоб відтворити
сни і
сни
знесли гори в море
живу в гнізді
не наркоман, а
алкоголіе
P.S. помер від передозування морем
P.P.S. щасливий і усміхнений

про головне

коли висохнуть очі і я не зможу їх
більше закривати
в моїх зіницях заселяться дві
яскраві ворони
що будуть тепер моїм об’єктивним
світобаченням
я готовий від всього відмовитися,
зрадити, пробачити

складні соціальні відносини мене
втомлюють
із птахами замість очей я буду
дивитися вище
буду відчувати незриму легкість
повних легень
головне ворони живуть сто років,
головне —
небесна тиша.

друга збірка „механізми утворення гормонів щастя“

в цій вже не має тих передсмертних відчуттів, вона менш депресивна, хоча і не без цього. може не так легко, але якщо постаратись то можна розгледіти в ній хвилі кохання та нотки щастя. тут слова мелодійніші, порівняння романтичніші. а ще збірка має присвяту : )

Євгенії Б.

цей чоловікам сподобається : )

гоління

оголюючи свою шкіру, звільняючи її від
покриву
починю відчувати, що став схожий на
монстра
ніякої тобі сексуальності, тільки три порізи
що кровоточать і не можуть зупинитися
змочуючи свою чисту шкіру порцією віскі
замість того щоб випити переживаю
втрату
втрачаю свою автентичність хочу бути
твариною

а далі для дівчат : )

досконалий розстріл

цілуватися це теж саме що йти на розстріл
закривати очі щоб не бачити і тільки
відчувати
тобі ще дають вибір можна мішок на
голову
можна просто подивитися в очі і
доторкнутися
до губ і доторкнутися до свинцю всім
своїм серцем

і не цілі, а шматочки

з вірша місце, де я хочу бути похованим

ось де я хочу бути похованим
можна і глибоко так щоб не знайти з
першого разу
але щоб я був
у чийомусь серці
на папері жахливої якості
просто був
та інколи потрапляв на твої очі

з вірша аморфна клітка

я також не вмію літати хоча спробував
стрибнути
впав зламав дві руки і душу

п.с. дякую тобі Ярославчику, якщо ти це читаєш. і хочу лиш побажати не зупинятись, щоб ти не робив. і якщо навіть ти не віриш в себе, в тебе віримо ми — твої віддані прихильники : )