Лiтні миті
Спека і літній табір
Це лiто видалось важким. Важким фiзично та морально. Жахлива спека, яка змушувала перховуватись в примiщеннi максимально можливо. Червень — робота в лiтньому таборi. Важко було лише надворi. Реально страшно, коли територiя не перекрита, а має багато виходiв у вiльному доступi i дiти з радiстю цим користуються. Дивувалась з батькiв, якi могли спокiйно не прийти вчасно за дитиною. Проте вони розумiли, що я їх дочекаюсь, коли б вони не прийшли хоча знали час закриття табору. Доводилось пересиджувати по 1.5-2 зайвих години. А так як працюю одна, то навiть в туалет не вiдiйти. Деякi могли забрати дитину i не повiдомити вчителя. А ще дивував факт здавання дитини в табiр, якщо вдома є бабуся/дiдусь, якi ж потiм тих дiтей в основному i забирали. Навiщо вiддавати дитину чужим якщо є свої? Але було цiкаво.
Життя втрьох
Далi були довгi спекотнi днi i ночi. Потiм ми вчилися жити не вдвох. Перша i найбiльша незручнiсть — неможливiсть ходити в зручному людинi виглядi, коли в квартирi +36-37 градусiв, себто голяка. Друга — кухня. Двi хазяйки на кухнi це просто не зручно, а коли ще й рiзнi погляди на чистоту i порядок це складно, додаємо рiзнi вподобання в їжi i тодi просто жах. Третя — вислуховування постiйних нотацiй та намагання довести, що ми хворi або точно захворiємо якщо так будемо жити. Вплив лише дратуючий, але несуттєвий. Як вяивилось решта взагалi не складно. Думаю бiльшiсть лякає неможливiсть інтимного життя, то це не було проблемою бо нiщо цьому не заважало. Ну хіба доводилось бути трошки скромнішими та стримувати звукові амплітуди)) Ми витримали це випробування, але повторювати ще раз не тягне))
Подорожі й урочистості
Були подорожi, зустрiчi з друзями, прогулянки, усiлякi подiї…
Побували на Волині та Закарпатті, шикарно відпочили на Шацьких озерах, відвідали надзвичайно приємне весілля друзів Олі та Сашка (приємно було замість звичних конкурсів дибільних та змушування тостувати слухати казки та бути їх учасниками, та і вбрання молодят було надзвичайне).
Були сподiвання та розчарування (в американському консульстві якісь дуже недовірливі дядьки сидять). Це було трошки боляче, але не смертельно. Найважче позаду, а надiя жива i продукує новi виходи з ситуацiї. Найгiрший варiант просто потерпiти ще пару рокiв.
І знову на різних кінцях світу
Сьогодні знов був аеропорт, валізи, прощання. Роки тренувань вже дозволили не ревіти прощаючись. А лише потім тихенько сьорбаючи каву і чекаючи зльоту та автобусі з аеропорту порюмсати. Цього разу сподіваюсь на менший період розлуки і реалізацію зимових планів подорожей.
Можливо щось не вдалось, щось можна було зробити інакше, а щось ще встигнути. Але буде тоді багато якби. Проте літо було і було продуктивним. Тепер в нас є газова горілка та вентилятор.
Я віщаю знов з рідного батьківського дому, зі свого улюбленого крісла-м’яча сумуючи за свіжим повітрям з ароматом хвої з вікна та за рідними очима. Лишилось ще три дні, але для мене літо вже закінчилось, тому звіт вийшов зараз. Отаке…