week-end на Полтавщині
Їздили на вихідні в Лубни відвідувати бабусь та дідуся. І мали дуже насичений відпочинок.
Прогнози погоди не тішили, а лякали холодом та дощами. А насправді було здебільшого дуже сонячно, хоча і не дуже тепло. А дощик лише трошки покапав і зник.
В потязі їхати трохи менше трьох годин, тому взяли лептопа щоб дивитись фільм в дорозі запаслись живим пивом та закускою. Смачно влаштувались і тут нас всі залякали, що в потягах вже нізя вживати пиво. А чого тоді його провідники продають О_о. Ну в нас пляшки непаливні, то по-трошку сьорбали та дивилися фільму. Приїхали о 23-й. Така гарна ніч ммммммммм. Небо зоряне та з місяцем майже вповні, запах квітучих абрикосів та вишень. Краса.
Потім нас прийняли, зацілували, нагодували та вклали спатки.
Зранку чекало багато роботи. Перше — мені згадати як кататись на велосипеді. Останній раз каталась ще як в школі вчилась в класі 8-9-му. Давно то було. Велосипеди величезні і важкі. Один легший, але рама дуууууууууууже висока, я так собі всі інтимні органи мало не покалічила. А другий важчий, але таки зручніший. Пару кіл в лісі для проби (спочатку треба було перебороту страх перед величезним гусаком, який страшено гелеготав на мене ще здалеку, але мій лицар його відігнав і я змогла проїхати) і в дорогу до другої бабусі на земляні роботи. Останні настанови від бабусі щодо правильного сідання на велосипед і поїхали. Перші кілька кварталів кермо таки водило, але потім вирівнялась.
Приїхали на інший край і за лопати (фото позичені в MrGALL).
В мене виходило не дуже, то я грабельками працювала))
А це Рекс усміхається
А це ми з ним дружимо
Ходили до ставка гуляти бачили такого волохатого пса
Ну а це сам ставочок
Обійшли його кругом, трохи пробрались болотом і повернулись. На світлинці він дуже гарний, а насправді дуже поцвівший і мутний. Кажуть колись був чистесенький і в ньому купались та рибалили. Зараз хіба пікніки поряд влаштовують. Бо ставок в самому лісі.
Ще посиділи в бабусі і поїхали назад. Якраз біля дому нас трошки помочило, але зовсім трошечки. Головне, що я витримала поїздку в обидва кінці. Але от не можу зрозуміти, чому від катання в мене болять не ноги, ні попка, а РУКИ!!!? Ну ще набила синців собі від незвички, але головне то страшенно боліли руки. І кисті, і вся рука загалом. Поясніть мені хтось як так? Єдине, що я зрозуміла цей велосипед не під мій зріст точно. Зависокий.
Тільки злізли із залізних коней погнали нас на сімейне свято через дорогу до Олегових родичів. Малюку був рік і його урочисто стригли та влаштували велике свято з гулянням у дворі. Нас напоїли, нагодували та зігріли.
Вперше побачила живого індика 🙂 Такий красень!
Трошки було його шкода. Він лишився один і все загравав до кур, а вони його не розуміли.
Гуляння набирало обертів і деякі гості трошки перебрали. То ми втекли з-за столу смажити мнясо. Його було от стільки
А це воно смажиться
Чесно заявляю мої були кращі))) І ці б були шикарні, але:
1. Пізно почали і було дуже темно, щоб за ними добре вгледіти.
2. Шматки дуже великі і погано просмажувались.
Гуляння звичайно ууууууууууух. Такі люди енергійні та позитивні. Зарядилась надовго.
А оце такий торт для винуватця свята Ярославчика
Торт був смачний. Коли втікали дали нам по шматочку. Зажували дивлячись кіно))
Зранку дуже важко вставалось, бо рано на потяг. Ну як рано? 9.30. І до вокзалу наче якихось 15 хв. Але ж ви знаєте бабусь, просто так не відпустять, тре напакувать щоб руки відривало і раніше випхать, щоб не спізнились. То кукували на сонечку майже годину)))
З комфортом їхали та дивились черговий фільм в Полтавському потязі підвищеного комфорту. Сидіння таки там класні. Ще б ті телевізори не вмикали так голосно чи видавали окремим бажаючим навушники до них. Бо тільки заважає.
А в п’ятницю вже відправляємось на захід. Всі знайомі повідомлені, план програми відпочинку в процесі формування))