весняні миті. частина друга. квітень

Весна таки прийшла і активно пахне, дощить і сліпить сонечком. На деревах вже з’являється листя, а зранку глушить пташиний хор своїми піснями на сотні голосів. Працювати стає все важче, бо хочеться гуляти і подорожувати. А мої підопічні такі вже енергійні від того, що весна їм нагадує, що скоро таки літо)))

Будильник на телефоні почав жити своїм життям. Мабуть і в нього весна в голові)) Так як повертаюсь я пізно після танців, і ще треба приділити час коханому і ще хочеться і фільм подивитись і взагалі розслабитись, а вставати дуже рано… коротше ставлю три будильники, щоб вже напевно. І що ви думаєте? Він пілікає абсолютно в інший час, причому пізніше ніж усі ці три, виставлені мною. Мабуть піклується про мене і хоче, щоб я довше поспала)))

Переїхала від батьків і живу вже в іншому будинку. Тут є вахтерки. В принципі я звикла ще минулого разу, що не всі мене запам’ятовують одразу. Мабуть взнаки дається вік вахтерок та мої кардинальні зміни в гардиробі. На роботу треба виглядати офіційно і стримано, а так по місту я ходжу в доволі вільному одязі „спортивного“ напрямку. Але недавно було дуже приємно замість вже звичних „Доброго дня“ почути ще й „А ви квитанції за квартиру забирали?“ Хоч хтось вже повірив, що я таки тут живу)) І вручили мені квитанцію за комунальні послуги.

Тиждень тому повісили оголошення — „З 12 по 16 квітня в зв’язку з ремонтом чогось там буде відсутня гаряча вода“. Воду так і не вимикали. Але перерили весь двір. Очевидно це не пов’язане з водою, а швидше з опаленням. Проте зараз починається найгірше — невідомість. Тобто, коли відключать тепер гарячу воду є загадкою. А невідомість мене лякає більше ніж факт конкретного проміжку часу відсутності дуже важливої для мене роскоші)))

Після того як я відкрила для себе, що трошки далі (на 5 хв), але таки поряд з домом кінцева моєї маршрутки, почала досипати в ній. Їхати зранку орієнтовно 45-50 хв. Можна навіть виспатись)) Головне не прогавити зупинку. Але там такий спуск з мосту, що не прокинутись важко. А от по дорозі додому кілька днів тому зачиталась і проїхала ближчу зупинку. Довелось їхати до кінцевої.

За майже 4 роки занять танцями виробила власну статистику відвідування хлопчиками занять. Влітку та взимку їх дуже мало. Влітку всі активно гуляють, а взимку мерзнуть. Навесні вони активно танцюють, бо певно шукають з ким гуляти влітку)) А восени просто повертаються, щоб трошки до зими чимось зайнятись, бо потім з дому не виходитимуть без потреби)) Тому зараз найкращі заняття, нема коли і перепочити.

Стоматологічно невдалий рік. Не встигла я відійти від зимових страждань з видаленням та коронкуванням моїх зубчиків, як знов довелось йти на тортури. А ще більше засмутив той факт, що одним зубом я не відбудусь. Лікувати треба аж три. Один вже готовий, лишилось два. Сподіваюсь за два тижні впоратись. Бо подорожувати з нелікованими зубами нема бажання.

Вдало відбули візит французьких колег та учнів. Вони задоволені, втомлені та засмучені від’їздом (очевидці відправлення на літак стверджують, що малі так ридали і не хотіли їхати, що аж за нас приємно, що так їх вразили). Ми їх звичайно шокували своєю гостинністю, нашим громадським транспортом, а вчителів ще й традиціями відпочинку на природі. Вони бідолахи не знали, що так багато можна з’їсти та випити на свіжому повітрі)) Наступного дня деякі мучились від похмілля. Але ж який привід — день народження у директора французького коледжу. Ми мали його привітати з усіма почестями. Але нарешті вони таки полетіли, бо їх розважання нам дорого обходилось. (А французи самі страшенні скупердяї, до речі). Ми звичайно дуже гостинні і раді їх бачити в себе, але не за скромну вчительську зарплатню це є можливим. Рятували лише чоловіки деяких колег з автівками. А ще більше зраділи їх відльоту саме в зв’язку з останніми подіями в Європі. Якби вони через той вулкан лишились на довше — ми б здуріли))) От навіть в таких подіях є плюс. А ще завдяки цьому відвідали Боярку. Побували в будинку колеги. Будиночок просто мрія. Чоловік її умнічка. Сам проектував і майже все робив. Машина є, так що той факт, що знаходиться він на окраїні, де навіть ще назви вулиць не нанесені на карту та немає вказівників і номерів і жоден таксист не в курсі де це)), довзоляє вільно вибиратись звідти до Києва. Подружжя за національністю гагаузи. Мова близька до турецької. До того навіть не чула, що така народність є. Родом з Ізмаїла. Переїхали сюди 10 років тому. З часом переїхали і батьки чоловіка та його сестра з сім’єю. Діти в сім’ї знають аж три мови вільно (гагаузьку, українську та російську) та вчать дві іноземні в школі. А яке в ганих вино мммммммммммм! Деяких так сп’янило, що мені було страшно бачити в такому стані і чути такі речі. Мабуть таки деяким людям краще не вживати алкоголь сидячи на дієті)))

Купили газову горілку. Така цяця. Власне купили для кальяну. Зараз поясню. Вугілля дров’яне і розпалювати його запальничкою нереально. А в хаті плита електрична. Пробували свічкою не те. А так саме те, що треба. Так і коли електричний струм вимикають згодиться.

А то ж жах. Все на струмі працює, навіть чаю не завариш. До речі саме цей аргумент я наводила продавцю магазинчику. Мені зробили знижку на газовий балон та дали сумку в подарунок. Ще ближче до літа планую в них купувати рюкзаки та намет, бо знов плануємо в гори (соромно, але я так і не зробила звіт про минулорічну мандрівку Карпатами, як гляну на всі ті фото занурююсь в ностальгію і не можу писати).

Плани на квітень-травень: Лубни, Луцьк, Львів, Тернопіль