хвилинка гордості за себе або сама собі майстер

Вже три місяці я не живу з батьками. Лише раз на тиждень заїжджаю в гості. Ну от сьогодні вранці, традиційно зранку приїхала.
Так як роботи не маю, лише фрілансом займаюсь, то мені потрібен інтернет.
Приїхала трошки невдоволена, бо не виспалась і ще й вимокла. Вмикаю старенький комп’ютер, а мережі нема. Вогник кабельного під’єднання на модемі не те що не блимає, він навіть не горить.
Ну досвід не просто так здобувала, тому стандартний набір дій:
— вимкнути та ввіскнути
— посмикати за всі дротики в модемі
— посмикати дротики в усіх інших місцях з’єднання
Не допомогло. Вогник вперто не з’являвся.
Дзвінок в сапорт. Трошки про себе поржала вислуховуючи поради про те, що і сама зробила. Потім сказала, що ще раз перевірю, і якщо що викличу майстра. Мене запевнили, що сигнал на квартиру іде і тепер я точно була впевнена, що проблема десь в квартирі.
Ще раз пересмикавши все, вирішила перевірити інші кабелі.
І о диво! В інших кімнатах все ок.
Так як ремонт закінчився, але не до кінця, ще лишився коридор і всі дроти йщли саме через нього — дзвінок тату.
Діалог між мамою і татом:
— Ти що зробив з кабелем?
— З яким?
— В Сашиній кімнаті.
— Ще не підключав. А нащо він там, вона ж вдома не живе?
— Ну от приїхала, їй треба працювати.
— Ну там складно, ви не зможете нічого зробити!

В цей час я спокійно виймаю один дротик з розприділювача та вставляю туди свій. Довелось правда гумові рукавички вдягти, бо падлюко струмом шось билось. Злізши з табуретки, почула від мам, що нічого не вийде, бо тато буде пізно, а там як він каже все складно. Але в мене вже все було під контролем.
От тільки мама позбавилась сигналу на одному з телевізорів))

Тато очевидно забува, яка в нього дочка і досі не знає, що я сама вже все зробила. Буде йому сюрприз ввечері.

п.с. може вже і на адміна резюме відсилати)))