Перше

після недавнього снігу в листопаді місяці в голові вертиться одна думка — є речі, які вперше лише здаються справжніми.
от наприклад перше кохання. так воно справжнє по-своєму. навіть якщо пам’ятатимеш його все життя, бо воно ж перше. та все одно чомусь воно завжди закінчується, минає. і тільки потім ми знаходимо людину, яку справді кохаємо сильним, я б сказала потужним почуттям.
так і перший сніг. перший сніг завжди швидко тане. навіть коли його випадає дуже багато, просто завалює дороги сугробами. один-два дні і він тане безслідно. і наступного треба чекати доволі довго.
навіть перший сексуальний досвід. не скажу про чоловіків, але в жінки він ніколи не буває справжнім вперше. яким би майстром не був чоловік, все одно жінка не може вперше відчути повноцінне задоволення. бо є страх (в кожної, підсвідомий чи не дуже) того чого раніше не було і от зараз прямо зараз станеться.

отже, все що вперше не зовсім справжнє. хоча ні справжнє. але не повноцінне. наче тріальна версія, після якої потрібна повна.