знов забула. якби не Христя то ще б нескоро й згадала.
Блоґування
для початку я хочу подякувати батькам, чоловіку, друзям та кіноакадемії Юльці за таку відзнаку моєї писанини : ) це дуже приємно. вже навіть і не згадаю скільки ж то часу ми читаємось : )
я дуже „уважний“ блоґер, тому вкотре пропустила День народження власного ж творіння. свій ДН не люблю, то і блоґовий недоповажаю якось. і якби не маленький неприємний інцидент так би і не згадала : ) але wordpress привітав мій бложик поламавши йому коментарі від disqus. чи то disqus сам себе поламав з оновленням. коротше довелось відкотитись до старої версії. (дякую, коханому, що врятував :*)
я картинку в хедері змінила, хоч якась радість : )
за 6 років тут з’явилось 270 дописів (цей не рахую). негусто. але кожен рідний і дуже важливий : )
хоча блоґи давно вже відходять на другий план і вся тусня перейшла в соцмережі, тут мені затишно. сюди заходять мої друзі наче в гості. тут збираються рядочками важливі миті життя. дякую кожному гостю та другу бложика. заходьте ще : )
з усіма своїми особистими справами та клопотами прогавила таке! в бложика міні-ювілейчик. 27 жовтня йому виповнилось 5 рочків. побігла святкувати : )
22 грудня, чудового зимового вечора відбулась маленька і велика водночас подія — КийДень.
мої колеги та я організували маленьку затишну зустріч для друзів.
два роки тому я помітила цих неймовірних чоловічків у Христі в блозі. ця дівчина вічне джерело позитиву та натхнення і просто надзвичайна людина.
приблизно в цей день 4 роки тому з’явилось перше повідомлення тут.
так що в моєї віртуальної домівки сьогодні День народження! : )
День в мене сьогодні був такий божевільний, такий швидкий та начисений, такий нервовий і довгий. Але дуже позитивний 🙂
Перший подарунок — зустріч з моїм улюбленим вчителем на курсах — в певній мірі він винен в тому ким я стала і ким працюю)))
Другий подарунок — тримала презенти від Христі в честь дня народження її блоґу
Чудік, вже зайняв своє почесне місце на поличці поряд з пінгвінкою з лампочки)))
А отих паперових відклала до вихідних. Тоді мої руки, чи то ножиці до них доберуться. Зараз я надто збуджена всім і навколо щоб наважитись їх вирізати 🙂
Христя, я вражена і розчулена, та страшенно вдячна : )
Рівно рік тому я почала створювати цей блоґ. Правда народився він завдяки спільним зусиллям, а не лише моїм. За що і дяка моєму любому помічникові за технічні питання.
На той час це була розрада. В такій самій ситуації я є і зараз, але він вже просто частина мого життя зі спогадами, думками, цікавими цитатами та відгуками нехай не багатьох, але постійних відвідувачів.
Це не тематичний блоґ, хоча з іншого боку таки тематичний. Його темою є життя, життя та його миті. Миті, які хочеться зафіксувати в історії…
Отуточки пан, який завязто графоманить в себе в блозі, і лише раз (чи може два) завітав до мого, нахабно вимагає відповіді на питання. Відповісти відповім, але так як моя сторінка особливою популярністю не відрізняється і люди, які її відвідують навряд напряжуть руці створенням чогось, то ця гілка продовження не матиме. Але відповім.
Отже, питання:
Якби тобі дали одну атомну бомбу, в якої радіус дії тільки на одну країну, незалежно від її розмірів, на яку країну ти б її скинула? 🙂
Якщо це підступний натяк на певні віддалені заокеанські території, то марно. Я є пацифісткою, тому жодну країну не наважусь знищувати. Навіть якщо вона мені ну дуже не подобається. Все в світі має свої наслідки. А руйнування чогось хоча і спонукає до новостворення нового чогось, не принесе добра. Навіть мені.
Народилась на кілька хвилин думка в голові про штучностворену країну з усіма світовими покидьками. Але і це ніц не вирішить. Бо так як світ потребує гармонії, покидьки будуть завжди.
п.с. Панна зараз в стані певної ейфорії передвідчуття весни, тому я вже навіть злитись нінакого не можу.