7-річчя блоґу

31.10.2015

знов забула. якби не Христя то ще б нескоро й згадала.

останній рік не дуже плідний певно. але все ж таки регулярність певна є : ) сезонні звіти, які з’явились з переїздом в іншу країну, книжкові звіти та подорожувальні. власне це і є мої миті життя : ) зараз блоґ виконує дуже важливу функцію — розповідає новини про мене друзям, які далеко та відповідає на питання про цю далеку дивну країну всім, хто мене про неї питає. а ще він не дає мені забути українську! : ) не знаю з якою частотою надалі тут з’являтимуться дописи, але вони будуть. бо це затишне місце, де я можу виговоритись — частина мене. дякую своїм читачам, завжди рада гостям!
sunny_day_book_fruits_cup_of_tea_vase_still_hd-wallpaper-1543057

Категорії: Блоґування | Теґи: , ,

  • Юлька-булька

    вітаю! я тепер наскоками в інтернеті і блоги так само наскоками читаю, аж тепер побачила. Так що і тобі натхнення і побільше хороших приємних щасливих усміхнених цікавих і ще всяких таких кльових митей в житті!
    тішуся, що натрапила на твій блог, завжди з цікавістю читаю, особливо подорожувальні звіти! ніби сама там всюди побувала)
    так що пиши частіше)

    • zymova

      дякую! намагаюсь. але важкий семестр, ледве вкладаюсь в межі.
      то ж добре, значить ти їх використовуєш за призначенням, так і задумано : )

  • Christine Slobodian

    Вітаю тебе і твій бложик! 🙂

    подобається мені оце відчуття зв’язку – коли знаєш когось вже давно (навіть якщо заочно) і маєш можливість стежити за життям тої людини (навіть якщо зазвичай мовчки). В мене одна з найкращих подруг в Бостоні тепер живе, то мив приватній групі в ФБ і листами спілкуємось. Хоч якби вона завела бдог – я б дуже тішилась… 🙂 так що від імені “тих що лишились” підтверджую неймовірну цінність дописів “тих що поїхали”! 🙂

    • zymova

      дякую, Христю!
      так як я дуже далеко і різниця в часі дуже велика спілкуватись особисто навіть хай віртуально не завжди легко влаштувати. тому так мені простіше всіх інформувати : ) ну і свій суб’єктивний погляд висловити хочеться. звісно в мене свої недоліки завжди знайдуться, але я фокусуюсь на позитивному. бо стільки всього поганого чула і досі чую про цю країну, що вроджений потяг до справедливості не дає мовчати : )