грибний суп-пюре та соус сациві

як виявилось років 6 тому я люблю готувати їсти : ) так вже склалось що до того, мене не дуже допускали до кухні. зараз насправді теж іноді доводиться воювати за місце біля плити чи столу, якщо живу в батьків. і часто моє натхнення й тягу до кулінарії вбиває мамина критика, що супроводжує усі мої дії. тому роблю це лише там і тоді, коли мене не чіпають. адже кожне „ти не так каструлю поставила“, „ти не туди поклала“ чи „хто так ріже?“ — ладні зробити з мене дикого звіра.

останні страви були суто в цілях тестування нової кухонної техніки — суп-пюре та соус сациві.

готувати повноцінне сациві не хотілось, бо тестувавши пароварку, курку приготувала на пару. тому робила лише соус. потестувала одну з опцій нового блендера. горішки дрібнить шикарно.
рецепт звідси. в результаті вийшла дуже ніжна дієтична курочка під неймовірно смачним соусом сациві

далі важче для мене завдання — суп-пюре. з усіх переглянутих рецептів оптимальним для моїх смакових вподобань є грибний суп-пюре. я знайша отакий рецепт.
нічого складного в приготуванні нема. і результат вражаючий. дуже ніжний і ароматний супчик. але суто для себе я мабуть ще поексперементую без вершків або хоча б з меншою кількістю. (це моє особисте ставлення до деяких молочних продуктів).

тато правда розкритикував. але і не дивно — м’яса нема, картоплі нема. ще й почавкати не вийде, бо жувати нічого)) сказав, що раніше 70 років таке не їстиме))