Литва.Вільнюс.

1.9.2011

З поперднього допису ви вже знаєте, що цього літа ми зібрались у Європу. А конкретніше відвідали Вільнюс (Литва) та Париж (Франція). Тут я викладу свої враження та деякі поради щодо Вільнюса.

Для початку посольство. Саме воно знаходиться недалечко від ст.м. Видубичі. Але в такому закутку, що не одразу і знайдеш. Але кілька хвилин мудрувань над картою напередодні і знайшли легкий шлях.
Виїжджали завчасно, бо не знали скільки в нас займе часу дістатись туди від метро. І виявилось добре. Бо незважаючи на точно до хвилин назначений час для співбесіди, нас зустріла жива черга. Невеличка, але жива. Тому в посольство ми потрапили на годину чи півтори пізніше. Бувалі казали, що раніше назначений час був дійсно часом співбесіди, але наші дикі люди довели співробітників посольства дибільним окупуванням воріт ще з ночі і вони плюнули на це.
Виявляється велика частка людей приходить на співбесіду без необхідних документів: страховка, заповнена анкета, копії паспортів. Але для таких там завбачливо стоїть вагончик з копіювальними апаратами, продажем страховок та іншим необхідним. Але саме такі ідіоти затримують чергу та роздраконюють співробітників посольства.
Так як ми трохи були обмежені в часі довелось робити термінові візи. І після доволі довгої співбесіди нам дали дозвіл на в’їзд і талончик за яким отримати паспорти з проставленими візами після обіду.
До Вільнюса летіли з пересадкою в Ризі. Часу між рейсами було небагато, але аеропорт невеличкий.
У Вільнюс ми потрапили о 1 ночі. Ну і трошки розчарувались — аеропорт був порожній, а з транспорту лише таксі.

* в Києві з аеропорта автобус ходить цілодобово та і в самому аеропорту завжди щось можна з’їсти, бо ресторанчики працюють постійно. у Вільнюсі з цим проблемка. повертаючись ми дізнались, що прокидається аеропорт о 3-4 ранку, але є один кіоск, в якому можна купити каву/чай та сендвіч.
Так як пересидіти ніч в аеропорту не було сенсу, бо все зачинене (принаймні ми так думали, бо побачили лише частину Прибуття), ми взяли таксі і поїхали в готель зі сподіванням, що є номер, в який нас зможуть поселити раніше. Бо в’їзд офіційно був аж о 14-й. Дістались швидко і на щастя змогли розплатитись євро, отримаши решту в літах. За них то ми і змогли потім випити кави та чаю.

* у Вільнюсі дуже легко можна спілкуватись англійською. її розуміють практично всі.

* вночі у Вільнюсі ви окрім таксі більше ніде не розрахуєтесь євро шукайте літи перед поїздкою, може вам пощастить більше ніж нам, ми в Києві так і не знайшли.

В готелі святкували весілля і номерів не було. Ми лишили речі в готелі на зберігання і під шокованим поглядом дівчини на ресепшені пішли гуляти нічним містом.

* Вільнюс дуже добре освітлений вночі і дуже безпечний.


Готель біля дуже великого проспекту тому на ньому було дууууууууже багато закладів. Тільки от працювали вони всі максимум до 3 ночі. Ну а так як літів в нас більше не було випивши кави/чаю пішли гуляти далі.

* якщо ви маєте картку з валютним рахунком, яка дає можливість розраховуватись за кордоном — ви можете зняти літи в банкоматі.

Власне це нас і врятувало від голодної ночі))) Прогулявшись вздовж усього проспекту ми знайшли піцерію, яка працювала до 6 ранку. Там і засіли до світанку. Напилися смачного імбирного чаю, поїли млинців та скуштували місцевого пива.
Зійшло сонце і ми пішли далі. Далі ми обійшли практично все старе місто.

* плюс прогулянок вночі та рано вранці — відсутність людей, і ви маєте нагоду зробити майже ексклюзивні світлини порожнього міста

А ще Вільнюс дуже велосипедне місто. Більша частина мешканців користується велосипедами, а не машинами. Тротуари дуже низенькі, скрізь є з’їзди та велостоянки, і головне — велосипедні доріжки.

Далі ми пішли гуляти і ще гуляти. Але зрештою просто почали вирубатись від втоми та бажання спати. Знайшли кав’ярню і поснідали. Та поковиляли до готелю очікувати поселення. Бо ноги вже реально відпадали, а очі нещадно зліпались.

Нам пощастило і нас поселили на дві години раніше. Тобто о 12-й. Яке це щастя після перельоту та нічних гулянь зняти набридливий одяг та взуття, прийняти душ і гепнутись на ліжко.

Відпочивши пішли гуляти знову. Обід та ширше коло для прогулянки. На вулицях з’являлось все більше народу і вони втратили свою загадковість. Але це не псувало Вільнюс. Ми придбали мапу і самі обійшли усе-усе основне. Купили сувенірів, подегустували ще пива, і звичайно ж ризький бальзам (на згадку про пересадку в Ризі та як ліки для мене, бо я досі була застуджена)))). Повернулись в готель і проспали кілька годин.

Далі нас чекав вечірній Вільнюс. Ми забрели у найдавнішу частинку і почали шукати місце для вечері. В ресторані, який ми обрали вперше наштовхнулись на негатив. Нам довго несли меню. А потім прочекавши хвилин 30-35 офіціанта, щоб прийняв замовлення ми таки пішли. І знайшли інше місце де зі мною хворою панькались дуже люб’язно : ) А ще там грав чоловік на фортепіано дуже гарно.

Повернувшись у свій готель ми одразу вирубились і заснули солодким сном.

Поснідавши зібрали речі і потопали на автобус. До аеропорту можна доїхати звичайним автобусом. Весь транспорт ходить за розкладом і поїздку можна спланувати. Ми дочекались автобуса і поїхали.

* якщо у вас великий багаж він оплачується додатково, бо ви займаєте місце пасажира.

Пообідали і спокійненько пішли реєструватись на рейс. Рейс, який здійснив мрію 20-річної давності : ) Але про це вже трохи пізніше.

Категорії: Записничок, Мандри | Теґи: ,

  • Marcos

    Це канешно жесть, гуляти цілу ніч 🙂

  • chrishoneybee

    Давно переконую чоловіка з’їздити в Прибалтику.. Особливо чомусь Естонія манить.. і Литва також. Все виглядає симпатичненько 🙂

    • Marcos
      зато дуже романтично та гарно. а ще й Вільнюсі дуже затишно навіть вночі : )
      chrishoneybee
      і не даремно манить : )
      а нам от після чотирьох перельотів через Ригу саме в Латвію захотілось : )