поліклінічні замітки. частина 1.

10.12.2008

відвідування лікарів для мене завжди було складною та болісною процедурою.
здоров’я іноді таки вимагає ходити.
поліклініка — взагалі страшне і мутне місце. зовні ще наче нічого буває, а от тільки заходиш всередину відчувається мурашки, які по-трошку повзуть шкірою.
далі треба розібратися у складній ієрархії поділу на дільниці. опа! а нема в мене дільничного терапевта. ну ні хай собі.
найгірше мабуть це злі пенсіонери. саме злі і їх десь відсотків 90, але є 10 нормальних. я розумію, що вони старенькі і т.д., але хворіють всі однаково, і це однаково неприємно та небезпечно. і якщо в тебе температура під 40, а в якогось дідуся просто черговий візит до терапевта, я думаю ти таки маєш привілегію зайти без черги.
знаючи це все, намагаюсь приходити якомога раніше, щоб бути першою і швидше йти з цього гидкого місця. але практика показала, що навіть в жахливу погоду в понеділок за півгодини до початку прийомів там повно людей)))

Категорії: Записничок |