22 Січень 2012
— Я запаху калини не люблю.
— Та що ти! — засміялась Бора. — Калина пахне чоловіком. Трохи шкарпетками, трохи спермою, трохи чимось невловимим, що не піддається визначенню.
© Галина Вдовиченко „Бора“
Категорії: Цитатник | Теґи: Бора, Галина Вдовиченко, запах, калина, чоловік | Немає коментарів
20 Липень 2011
Прочитала. Захвату нуль. Читалось надзвичайно важко і довго. Але я таки себе змусила.
В кінці трохи поревіла, згадуючи події не такі далекі, але важливі для мене і моїх друзів. Але не більше. Вирок: Ліна Костенко — поетеса, а не прозаїк.
п.с. занотоване під час читання:
— Я гидую суспільством, — сказала дружина. — Воно тупе й жорстоке. Воно посттоталітарне, постгеноцидне. І постлюдське.
Головне для публічного політика — вміти з гідністю втертися.
Категорії: Цитатник | Теґи: Ліна Костенко, політик, суспільство | Коментарів: 5
30 Серпень 2010
Якщо жiнцi обрiзати її крила малi
То вона полетить, але вже на мітлi
віршик одного директора школи, невідомого мені розказаний завучем сьогодні))
Категорії: Цитатник | Теґи: жінка, крила | Коментарів: 3
27 Липень 2010
А если бы он…
- А если бы он вернулся опять,
Что ему я сказать бы могла?
- Что я ждала, я хотела ждать
Пока не умерла.
- А если б он заговорил со мной
Не узнав моего лица?
- Вы стать могли бы ему сестрой,
Он, наверно, страдает сам.
- А если он спросит, где Вы, тогда
Какие нужны слова?
- Отдайте мое золотое кольцо
И не нужны никакие слова.
- А если бы он спросил, почему
Ваш дом опустел теперь?
- Погасший очаг покажите ему
Открытую настежь дверь
- Тогда спросить бы ему осталось
О Вашем последнем дне.
- Скажите, скажите, что я улыбалась,
Чтоб не плакал он обо мне
- А если бы он вернулся опять,
Что б ему я сказать могла?
- Что я ждала, я хотела ждать
Пока не умерла…
© Мельница
Категорії: Цитатник | Теґи: ждать, Мельница, чекати | Коментарів: 3
28 Квітень 2010
Земля хитнулась і зійшла з орбіти.
Розтанула Вкраїна уві млі.
Іще одну ілюзію розбито.
Побільшало зневіри на землі.Будинки наче пилом припадають,
І десь кричать високо вдалині,
Із вирію вернувшись, – відлітають
Нікому не потрібні журавлі…В країні – знову лайка до нестями.
Орач цинічно кида плуг і поле.
…Аж хочеться летіти з журавлями
Й сюди не повертатися ніколи.Та рід мій не із зрадників-іуд, –
Мій біль, і щастя, й доля моя – тут.
Хай ті, хто горло рве за ласими шматками,
Летять із України з журавлями.
п.с. текст взято звідси
Категорії: Цитатник | Теґи: Україна | Немає коментарів
04 Січень 2010
В сучасній Україні світле майбутнє існує тільки для тих, хто має темне минуле… © Микола Сухомлин
Категорії: Цитатник | Теґи: майбутнє, минуле, Україна | Немає коментарів
24 Листопад 2009
Життя потрібно прожити так, щоб як приклад для виховання онуків воно не було прийнятним. немоє ©
Категорії: Цитатник | Теґи: життя, онуки, приклад | Коментарів: 1
19 Вересень 2009
Першу половину життя ми вчимося, другу — вчимо самі… Це ніщо інше, як прагнення компенсації, вічне колесо перероджень. Сьогодні — нас, завтра — ми… Адже будь-яке навчання — це примус. Демаркаційні лінії, якими розтинають землю обітовану, перекладання хреста з одних плечей — на інші. (продовження…)
Категорії: Цитатник | Теґи: влада, дурість, любов, навчання, обман, релігія, суспільство, школа | Немає коментарів
28 Липень 2009
Трохи більше року тому відкрила для себе цю молоду і талоновиту письменницю. Стиль написання припав мені до душі. Вона не така як всі сучасні українські письменники. Книжка затягує в свої нетрі і не відпускає аж до завершення прочитання, а потім стає сумно, що вона вже закінчилась. Але весь цей час читач перебуває в іншому світі, світі створеному Мариною Соколян.
Останньою знахідкою була книжка Вежі та підземелля, придбана на Країні Мрій. Далі кілька цитат, які мені сподобались. (продовження…)
Категорії: Цитатник | Теґи: Марина Соколян | Коментарів: 1
12 Червень 2009
„— Некрофілією, — почав Лука, — Фром буцімто кличе любов до неживого, а власне — речей та механізмів як атрибутів успіху. Ідея в тому, що сучасні люди, замість любити один одного та бути щасливими, вкладають час та зусилля у створення та споживання неживого. Зрозуміло?
— Н-ну…
— Ось тобі приклад: замість іти гуляти з подружкою, ти займаєшся вдома зі своєю гітарою і…
— Е, зачекай! — обурився Франек. — Це ти мене некрофілом щойно обізвав?
— Не я — Фром, — пирхнув Лука.
Франек куснув губу. Такі високі матерії — та ще й натщесерце!
— Тупак твій Фром, нарешті виснував він. — Музика не може бути неживою!
Лука зиркнув на нього примружено і нібито навіть з повагою.
— Оце ж, — мовив він, — от і татко проти. Стверджує, що сенс культури якраз у тому й полягає, аби втілювати духовне в матеріальному — лише в такий спосіб, мовляв, вона перейде нащадкам. А якщо частину твоєї душі вкладено у якийсь витвір — то як можна його не любити…“
© Марина Соколян „Новендіалія“
Категорії: Цитатник | Теґи: витвір, духовне, душа, матеріальне, некрофілія | Коментарів: 2
