подорож до України

довгоочікувана подорож. не були ми вдома майже 4 роки.

два роки під ряд не вдавалось приїхати і от нарешті. це допис написаний давно, але публікую аж зараз бо було багато справ, які не давали обробити відео.

переліт

нам дуже пощастило і з Сан Дієго на літній період з’явились прямі рейси в Європу — Франкфурт (Німеччина). тобто з’явилась можливість летіти з однією пересадкою з нашого міста, а не їхати довго заторами до ЛА з малою. ще й рейс на нічний переліт. дуже зручно для першого польоту мацьопи. завчасно придбати не могли, бо важко планувати маючи малечу, тому ціна кусюча. про сам політ написала окремо. загалом все значно краще ніж я очікувала.

справи

звісно все заплановане вирішити ми не встигли. надто мало часу. але максимально можливе зробили. до Олегової рідні в Лубни з’їздили, зуби полікували, книжок малій накупили, улюблені місця в Києві відвідали, друзів побачили, деяких не один раз.

враження

про перші враження був окремий пост. а зараз детальніше.
1. клімат. звісно він інший ніж в Каліфорнії, але що температура буде вище в Києві було несподівано. дуже важко було і мені, і малій з тою спекою.
2. мій двір. дуже змінився. дерева таааааак розрослись і це так гарно. я так сумую за цією зеленню в місті пальм та кактусів. двір зараз схожий на маленький ліс. навколо багато нових закладів. а в трошки розширеному радіусі виросли десятки нових будинків і це дуже кинулось в очі.
3. місто. знов таки, багато всього нового. може я перебільшую, але мені місто стало ще гарнішим. а може це тому, що я його дуже люблю : )
4. люди. не знаю як загалом, тут я трошки суб’єктивна у враженнях. звертала багато уваги на мою спеціфіку. тобто помітила дуже велике покращення у ставленні до дітей, до батьків з дітьми. я добре пам’ятаю як криво дивились раніше на дітей в публічних місцях. зараз це просто неймовірна зміна. це мене дуже потішило. приємно, що поступались місцем та допомагали з візочком якщо треба було, усміхались та відповідали на загравання Дарини, не сварились на малу, коли вона бігала по ресторану і лазила скрізь.
5. негативне. загазованість та прокуреність повітря. це перше, що помічаєш. дуже багато людей палить і це стало незвичним.
витріщання. від цього я дійсно відвикла. оце з ніг до голови і ще й прям видно як оцінює очима. неприємне відчуття дуже.
відключення води. тут це непередбачувано, несподівано й часто невідомо як на довго.
багато стрьомних дитячих майданчиків, на які лячно дитину пускати. навіть на дуже непоганих майданчиках багато небезпек, яких можна було б уникнути. дууууже круті сходи на гірки під великим кутом. малій було незвично, а мені страшно : ) самі гірки теж дуже круті. а ще такі підвісні місточки, які складаються з окремих жердинок. тут такі штуки суцільні, щоб нога ніде не застрягла й не пошкодилась.
непристосованість до пересування з візком.

що питали найчастіше

1. ну що у вас є культурний шок?
вкотре повторюю — ні, ніколи не було і навряд буде. в мене все чудово з пам’яттю і орієнтацією в реальності. я знаю де я прожила майже все життя, там в мене живуть батьки й друзі. я не відрізана від інформації про мою країну. я адекватно оцінюю все. мене не здивувати рідними ямами в моєму дворі, невихованими водіями, нечемними людьми в сфері обслуговування чи транспорті. що там ще мене мало шокувати?
2. а де краще в США чи в Україні?
серйозно?
3. як вам Трамп?
радіємо, що президент одноосібно мало що вирішує.
4. а ви плануєте поверататись?
…
5. а Дарина однаково розуміє українську й англійську? як не вчите англійської? як це сама вивчить?
наразі це наша тактика, вироблена після багатьох опитаних. ми хочемо зберегти українську на хорошому рівні, тому так. навіть педіатр нам щоразу про це нагадує, хоча ми й не питали ніразу.
6. сильно Київ змінився?
так
7. нащо вам те автокрісло? ви чого такі правильні?
ми не правильні, ми любимо нашу дитину і хочемо, щоб вона була в безпеці. коли я бачу дітей, які скачуть машиною, або висовуються у вікно переднього сидіння в мене серце зупиняється. всім бажаючим мене повчити життю пропоную показати відео, що відбувається з дитиною в разі неперебування в автокріслі.
8. як це Дарина не хоче лишатись з бабусею/дідусем?
мовчки. вона ще маленька і їх практично не знає. і якщо чесно цілі такої в мене ніколи не було. ще кілька років і ми станемо не такі їй потрібні, а в ці цінні роки я хочу бути поряд максимально. діти дуже швидко ростуть. час для себе в мене є завдяки чоловіку. час для нас двох щодня маємо, коли вона спить. особливо не страждаємо.
9. а коли в садочок віддасте?
немає такого в планах. 1. дивись пункт 5. 2. це наразі фінансово невигідно. 3. немає потреби.

Дарина

мала дуже легко адаптувалась до нової місцевості, швидко освоїла нову хату і знайшла навіть улюблене місце — балкон : )
з харчуванням її ми трохи помучились, але були й несподівані забаганки. гречку, яку ми купуємо у арабів в Сан Дієго вона радісно гамає, а от всі варіанти, які ми випробували в Києві їй не зайшли. те саме було з йогуртами. тут вона їсть повноцінний не знежирений грецький йогурт без добавок. в Києві випробували штук 10 різних і знайшли таки якийсь грецький від білорусів : ) його вона і їла останні кілька днів. всі, що були забрала в магазині : )
Дарині дуже сподобалось метро. вона там чемно поводилась, загравала з пасажирами. хіба якщо дууууже довго то вже нудилась. а от тролейбус був ще тим експериментом. добре, що я була не одна і ми це подужали.
майданчики. вище вже згадувала, що не на кожний хотілось пускати. але й не часто в нас була така можливість. їй дуже сподобались карусельки. в нас є лише такі великі з кониками музикою за гроші. а звичайних таких з сидіннями і сам крутиш немає. от вони у фаворитах. і ще гойдалки. не підвісні, а такі у формі перекладини. здається я досі таких не зустрічала, або може раз чи два і забула.

відео дуже багато назнімала. та більшість з них таки дуже особисті, або ж просто важливі лише мені як теплі спогади. зробила для допису маленьку нарізку : )

ми усі троє дуууууже вдячні всім, хто знайшов на нас час, хто приїхав навіть з іншого міста, хто приїжджав на інший кінець міста, хто знайшов навіть автокрісло для малої спеціально (дякуємо, Олександре). раді були бачити усіх-усіх, когось навіть випадково й несподівано. ми забрали все це тепло з собою, законспервували й смакуватимемо до наступної зустрічі. любимо вас!