літо 2016

16.9.2016

про наше літо

кліматично-природнє

хоча й літо в США починається в 20-х числах, але пекти почало за календарем чітко : ) ну весна була чудова в цьому плані і на тому дякую : )

пережила перший мій тутешній землетрус. прокинулась від шуму наче хтось тарахтить чимось, думала сусіди буянять, а Олег мені каже, що землетрус. але щоб трясло саме ліжко не відчула. мала навіть не прокинулась, що мене порадувало : )

харчове

недалеко від Олегової роботи є склад-магазин продуктів. оце вирішили спробувати. в них можна різні коробочки замовити свіжого всякого місцевого. тут я згадала про допис кіт В чоботях про щось подібне. один недолік, не можна самому спакувати ту коробочку, кладуть всім однаково і без замін. ми взяли дві — основну і „соковиту“. от що вперше нам потрапило

DSC_1344

DSC_1347

DSC_1349

DSC_1350

DSC_1351

DSC_1352

довелось варити борщ та робити вінегрет. бо інакше ми буряк не вживаємо. морква пішла Дарині майже вся. зелень в салат. єдине що бурякове листя застопорило. спробувала кілька варіантів — нє, смак не на наш смак : ) полуниці були найсмачніші, що я їла тут за 3 роки. шкода мало. наступні замовлення були вдалішими на вживані нами продукти.

стоматологічне

звісно щось мало статись рано чи пізно. щось що змусило б мене хвилюватись за молоко. і от. спочатку просто боліла десна. таке в мене буває час від часу. полоскання кілька днів і минає. але нє. одного дня я прокинулась з гулею на щоці. що робити? знайшли найближчого стоматолога терміново ж. оглягули, рентген зробили. сказали треба канал перероблювати і нову коронку. сума за все більша за ціну пологів в лікарні. виписали антибіотики зняти набряк. ну проревілась, бо то ж хана годуванню. але педіатр сказала, що нічого страшного, доза маленька можна годувати. я заспокоїлась. в малої ніяких реакцій не виявилось, що мене ще більше заспокоїло. але вирішила таки лікуватись в Мексиці, бо нема таких грошей.
так стоматологічної страховки в мене нема, та й вона не сильно допомогла б в цьому випадку. але треба вже задуматись і дослідити це питання.
в Мексиці дешевше втричі мінімум, комфортно, якісно. але перейти кордон назад до США то такий геморой, який сильно ускладнює все. бо ж годувати малу треба регулярно, а тягти її з собою і з нею це все вистоювати то негуманно.
перший візит. зробили рентген і сказали треба видаляти і ставити міст. що переліковувати ризиковано, вони не беруться. ну і ціна за все все все разів у 4, а то 5 менша (я не знаю скільки б мені перелікування каналів в США виставили, лише про коронку розказали і лише це в 3.5 рази більше ніж усі процедури в Тіхуані).
але знов це викликає проблему — анастезія при видаленні є завадою до годування.
кордон дуже змінився з останнього візиту. вже немає прохідного двору. перевіряють документи, багаж, причину візиту. гарненько так відремонтували. сказав таксист скоро і гарний перехід відкриють. бо зараз то щось страшне. сама Тіхуана якась стала охайніша, багато нових будівель, менше бруду, і навіть повітря трохи менш загазоване.
анастезія як виявилось не завада годуванню. але я таки запас молока зробила. на день вистачило як раз. ніякої реакції ні на ліки, ні на анстезію (все це робили з врахуванням мого грудного годування, тому використовували інші препарати, безпечні) в малої не було.
це вже другий видалений зуб в мене. і цього разу все було дуже швидко і абсолютно не боляче. боліло це все лише день. наступного я вже почувалась добре. а через день взагалі як нічого і не було. два місяці з тимчасовим мостом. потім візит на заміри для постійного мосту і візит для встановлення. поки я туди-сюди ходила на кордоні постійно щось змінювалось. спочатку прохід до переходу з нашого боку перегородили і довелось обходити, потім взагалі все перекрили і відкрили інший перехід тимчасово. але я на старий пішла і людей було дуже мало. я вийшла за 10 хв — це був рекордний перехід кордону в зворотньому напрямку : )

святкувальне

день батька
dsc_2893
традиційно літо закриває український фестиваль в Сан Дієго. спочатку був пікнік до Дня Незалежності, а за тиждень вже українські вихідні з різного роду забавами та заходами. максимально можливо відвідали що могли з малечею.
на пікніку Дарина вперше тісно поспілкувалась з іншими дітками. в неї тут достатньо однолітків. але в основному дівчата і на всіх аж один хлопчик : )
dsc_2372
майже всю концертну програму Дарина проспала. але сфотографуватись трошки встигла : )
dsc_3643
а ввечері гуляли біля ватри

прогулянкове

так нікуди ми і не вибрались далеко цього літа. але нічого страшного. відвідували улюблені місця в місті та відкривали навіть щось новеньке. так за весь цей час ми ще не все відвідали в Сан Дієго : )
dsc_0798
dsc_6288
так вона їсть в публічних місцях
dsc_4941
ніжності
dsc_2822
родина в синіх тонах : )
dsc_3517
з татком
dsc_1327

родинне

ну родинні в нас тепер кожен день, година та секунда пов’язані з донею.
оце нарешті похвалюсь альбомом для Дарини, який замовили в Оленки давно читаємось в твітері. вона молода мама і у вільний від того час робить чудові речі. так як знайти нерожевий альбом для дівчинки завдання не з простих, вирішили заморочитись і таки замовити його з України. ще не заповнювали, чекаємо поки фотографії надрукуємо : )
dsc_2113

dsc_2125

dsc_2116

отаке літо було. попереду осінь, навчання і багато цікавого : )

Категорії: Записничок, США | Теґи: , , , ,

  • Olha Savchyn

    оце так літо ) цікаво було про Мексику почитати (ми далеко від неї, то я й не знала таких нюансів) – ото в тебе пригоди були, капець. Але ти молодець отак взяти і поїхати сама туди… чи то просто і не страшно? ) бо для мене некурортна Мексика, трохи таки страшнувато звучить, нє?

    чудовий альбом, задумаюсь і собі над таким. А як вам його передали? батьки? чи відразу ті хто і робили?

    • zymova

      ну в Мексику вже не вперше, тому в принципі не дуже страшно було. хоча сама вперше. але другий візит вже було спокійніше. хоча й кожен раз щось на кордоні змінювали з цими перебудовами і це додавало напруги. але то таке. та й не ходила я там вулицями ж. переходиш кордон, сідаєш в таксі, їдеш в клініку. власне з самою Мексикою толком і не стикаєшся.
      альбом так гарний. аж страшно щось з ним робити : )
      нам пощастило, що їхала родичка авторки в Сан Франциско і відравила вже нам на місці.