Дарина. місяць шостий

20.5.2016

зміни за місяць шостий.

сон

вночі вона таки спить в ліжечку. доволі довго. іноді прокидається раніше і досипає вже зі мною. а вдень спить дуже мало. довго може поспати або в рюкзачку на прогулянці, або на мені вдома. і довго це година, іноді з маленьким хвостиком. так то короткі подрімання на 30 хв. але виглядає дитина бодрячком, то схоже висипається. якщо вона дрихне по 10-12 годин вночі, то мабуть нічого від неї чекати довгого сну вдень.
але й лафа з безперервним 10-ти годинним сном скінчилась. тепер це шматки по 4-5 годин, якщо зовсім все сумно то по 3 години. відпочила місяць і досить розслаблятись : )

режим

такий самий хаотичний. якийсь натяк на стабільність лише ввечері. вдень налагодити так і не вдається, але я й не сильно наполягала : )

дратівливе

***
— а яке в неї волосся?
— русяве.
— а не руде?
— ні, русяве.
— точно не руде?
— ні.
— а кучерявиться?
— ні, рівне.
— ну ще зміниться.
— …
***
— а ви вже носите оту сукню/кофтинку/і т.п.? (розмір на 6, 9 і більше місяців)
— ні, вона ще маленька.
— ну ви одіньте, може вже.
— їй ще навіть 6 місяців нема.
— ну може воно нормально буде.
— воно велике.
— ну і що, зато гарне.
— …
***
— а чого вона робить так-то?
— бо їй подобається.
— ні, це не нормально. мабуть в неї хвора спина/нога/рука/і т.д.
— з нею все добре.
— ні, це не нормально треба до лікаря.
— лікар дивилась, вона здорова і все в порядку.
— та тут якісь погані лікарі в цій Америці.
—…

розміри

часто чую, що американський одяг маломірить. а в нас все якось чьотінько. написано 3-6 місяців, носимо в 3-6 місяців. написано 4-6 носимо в 4-6. написано 6-9, значить буде велике. чітко доця росте під цифри на одежинках. єдине піжамки якісь коротконогі, тому з відкритими ніжками і трохи більшого розміру. решта все один в один.
були в лікаря на плановому візиті. вага приблизно 6.7 кг (схоже треба забити на самозважування вдома, ваги брешуть) зріст приблизно 64 см. свою вагу при народженні не лише подвоїла, а навіть більше набрала. отже, все ок.

я – мама

— від багатьох мам чую про бажання хоч на день побути самій. помітила, що в мене його немає. мені вистачає часу, який наразі в мене є вільним, поки Дарця спить. в 5 років вона піде в школу, тоді я сумуватиму за цими днями. мабуть я мазохістка : )

Дарина та Олександра

— от чого мені бракує так це вільності в пересуванні вдень. бо гуляння районом за 5 місяців вже підзадовбало.

так як панна візочок ігнорує, то далеко я з нею не доберусь. бо речей тягати треба для неї, а все на собі я вже не в змозі, важка вона. машина в нас одна. я б і автобусами-трамваями могла. але без візочка таки важко.
— навіть, коли нападе на мене хандра. йду вулицею невиспана і втомлена, бо мала спати не давала і у візочок не далась, то тягну на собі. і заснула після години гуляння, коли вже додому зібралась, та спить знач тре далі гуляти. і вода закінчилась. коротше на межі така йду. і тут хтось проходить і ”ой яка гарна дитина„, ”ой як вона мило спить„. або дітки йдуть і радісно ”hello baby“ „mommy/daddy, look it’s a baby“. або у пральні. хто б не був обов’язково пропонують мені допомогти з речами. а ще ці різні прибиральники, які зупиняються і вимикають гуділки поки я не пройду. або робітник, який асфальт укатує зупиняє свій каток і каже я почекаю проходьте, щоб дитина цим не дихала. йду далі з усмішкою від вуха до вуха і відчуттям, що весь світ нас з Дариною любить : ) і взагалі тут якесь таке ставлення до діток турботливо-обожнювальне. практично всі, хто бачить маленьку дитинку розпливаються в усмішці та видають різні розчюлювальні звуки : )

інше різне нове

— почала приспівувати під час їжі. і ще словник її мугикання збільшився.
щось схоже на мня-мня з’явилось : )
— так як повзати малій важко в усіх випробуваних варіантах, вона чітерствує та перекочується куди їй треба. з пуза на спину, зі спини на пузо, і так дуже швидко добирається куди хоче. але якщо треба підповзає на спині. та дуже повільно просувається на пузі. дуже специфічно. піднімає дупцю, упирається чолом в килимок і відштовхується ногами. буксує отак : ) але прогрес є. під кінець місяця почала щось подібне на пінгвінчика робити, тільки руками. і отого малого килимка їй вже мало, вона активно тікає за його межі. вже навіть шкоду може наробити. розкидати мені пляшки з водою, наприклад : )

DSC_9465

ще її дуже манить перспектива „пірнути“ з дивана
— візок цього місяця у повному ігнорі. якщо запхати її в нього, то вигляд такий, наче вона нас ненавидить

DSC_9503

вистачає лише хвилин на 20 вечірньої прогулянки, коли ми з Олегом. ну більше 30 хв ще не витримувала. вдень навіть не беру, бо заманалась їх обох тягати. в місто гуляємо частіше з рюкзачком. але лікар сказала таки намагатись привчати, бо затероризує вкрай : ) відійде від щеплень почну я її тероризувати : )

DSC_8913

— любить, коли я їй віршики розповідаю чи пісеньки співаю. а мені все ніяк не виходить щось нове вивчити з тим коледжем. але Дарину схоже мій заїжджений репертуар не особливо хвилює, вона просто радіє.

— ноги знайшлись остаточно і Дарина в пошуках варіантів швидкого та зручного способу запхати їх до рота.

DSC_9020

DSC_9212

— дуже хоче сидіти і більш-менш вже може триматись навіть.

DSC_9012

сама ще сісти з горизонтального положення не може, але дуже хоче. за руки тримаючись підтягується і дуже легко встає. у візочку може вже піднятись, бо він під нахилом. за руки тримаючись сідає. з крісла з пташками теж намагається втекти, але ж застібки заважають.
і навіть вставати на ноги намагається замість сідати.
— почала цікавитись їжею. але я вирішила відкласти до щеплень. вона після них кардинально змінює свої вподобання. не хочеться щоб даремно до чогось звикла і потім передумала.
— Дарина любить робити мені „масаж“ ногами поки їсть, довбе п’ятками куди вцілить. любить робити мені „зачіску“. волосся вже постійно прибране, але її це не зупиняє. любить „масажувати“ мені обличчя руками. вчусь увертатись, бо синці на руках і ногах я ще стерплю, а без очей і з подряпаною пикою якось не дуже хочеться бути : )
— наступною після води Дарина випробувала на ногу травичку : )

DSC_9861

— купатись почали ще й з цяцьками. малій дуже подобається.

— замучили намагання знайти схожість. вирішила отак поки це питання. моїх фото раніше ніж віком у рік-два немає. в Олега з цим краще : ) от зробили колажик. думаю не треба пояснювати де хто : )

1

відео за місяць

Категорії: Мамський записничок | Теґи: , , , , , , ,

  • Andriy Zagorovsky

    “Дратівливе” — це бґґ.
    Але добре, що ґамериканці такі молодці в ставленні до малечі.
    Якщо Дарина стоїть і сідає, то, очевидь, повзати скоро вивчиться. І потім досить швидко опанує ходіння /ну, не одразу, але, наприклад, на 10 місяць уже може/. Правда, років до 2 це мало допоможе з пересуванням, бо навіть якщо дитина упевнено йде, то все одно повільно, ги.

    • zymova

      то я ще фільтрую : )
      так тут ніхто не коситься і не кривиться, всі терпляче ставляться до діток.
      та мені не швидкість головне, а відсутність потреби в мені як засобі пересування.

  • Tetyana Obukhova

    А вона в візочку обличчям до тебе їздить чи до світу? Нам в якийсь момент помогло розвернути – став краще їздити
    У нас перший час американські розміри йшли місяць в місяць, а тепер таки малі, зараз вже на 12 місяців починаємо носити

    • zymova

      та розвернули вже давно. так довше витримує.ь ам на 150 градусів розкривається. з того що до мене обличчям намагається втекти, пристібнеш істерить одразу, то нема сенсу.
      ну вона поки в 3-6, 4-6. чисто 6 думаю ще місяць треба. в нас просто не розгодована в кращих радянських традиціях дитина, так щоб не рухалась аж : ) ну і ми ж самі дрібні, то в твого малого тато дуже високий, йому нікуди діватись : )

  • Юлька-булька

    ну я не зовсім впевнена, де тато, а де Даруся)))
    дратівливе таки дратівливе, трохи насмішило, але й поспівчувала я тобі заодно…
    файно росте мала красунька)

    • zymova

      тато ліворуч, я праворуч, Дарця посередині.

      • Юлька-булька

        ооо, а за маму ніхто й не казав! а я мордуюся, чи то тато в сукеночці, чи то Даринка в ретро-платтячку)))))))

        • zymova

          тато ню : ) моїх таких нема

  • Olha Savchyn

    насміялась з дратівливого 🙂 “весело” тобі )) терпиш?

    якийсь у вас дивний лікар – до ліжечка привчай, до окремої кімнати вже і негайно, до возика теж привчай 🙂 я не бакланю, тут кожному своє, але головне щоб тобі і Олегові так зручно було, а не лікарю. Зі свого досвіду хіба скажу, що до окремого ліжечка доволі легко ми привчились ближче до півтора (бо воно так нам було зручно, коли зуби різались, то Емілі прокидалась до грудей мало не щопівгодини, яке тут окреме ліжечко…), возик доця ні з того ні з сього полюбила після поїздки до Вегасу (теж майже в півтора), а до окремої кімнати привчаємо он зараз, бо вона в нас нарешті з’явилась 🙂 власне, я веду до того, що впершу чергу ви собі маєте вирішити як воно вам зручно і до чого ви хочете Даринку привчити. Я просто вперше чую щоб лікар радив до возика привчати 🙂 А ще чула таке, що ті діти, котрі менше в возику катались, значно більше потім люблять ніжками ходити, але не знаю правда це чи ні (хоч на нашому прикладі і по тому що бачу в друзів – десь так воно і є).

    Крутезні фото всього вашого сімейства!!!

    • zymova

      тепрлю, рахую про себе й усміхаюсь : ) куди я дінусь.
      лікар не наполягає, лише радить у відповідь на наші питання. я питала в чому причина, що не спить в ліжечку та не любить візочок. то вона й радила щось. але це не її ініціатива, а лише як наслідок наших питань. в кімнату я наївна планувала ще від народження селити : ) ну а візочок мене не напрягав, поки не стало важкувато носити. вона ж росте, а дві години пронулянки майже 7 кіло вже не так просто тягти. в принципі ми купили вже новий рюкзачок, з розподілом ваги ще й на стегна, то тепер легше.
      ну і звісно я то мала спитати для тих, хто переймався чи то нормально в плані здоров’я, бо ж як так всі їздять, а Дарця ні, непорядок, мабуть хвора. всі діти сплять в ліжку, а Дарина відмовляється, непорадок, точно хвора. ну ти зрозуміла : ) а так маю відповідь від лікаря і нею захищаюсь : )
      раніше не звертала уваги, а як з’явилась проблема, то помітила, що насправді багато хто діток носить на собі.
      ну а з нашою любов’ю десь вештатись дитині доведеться таки теж вчитись за нами. або на нас : ) візочок точно на хайк не проканає : )

      • Olha Savchyn

        ну та, візок він таки не всепрохідний, ми як хайкати ходили, то тільки рюкзак рятував. Але я і сама, пригадую, переймалась чому “у всіх” діти спокійні (сплять, їдять, у візку катаються), а моя нічо з того не хоче 🙂 я просто не могла зрозуміти чому всім іншим так повезло :))))) ну а далі теж почала помічати що не у всіх, насправді, воно так ідеально як здається спочатку )

        • zymova

          я не переймалась, бо не у всіх. через одного у візку ревуть. з їжею взагалі в кожного свої проблеми. але щоб аж так ненавидіти візок я собі не уявляла, що таке буває.

  • kitVchobotyakh

    дратівливе бачу усім близьке 🙂
    гарна така малеча, нехай тішить батьків побільше 🙂

    • zymova

      дякуємо: )

  • shumnyi

    Мабуть, буду не першим, хто це констатує, але ти так круто пишеш! Особливо цікаво читати, бо ми на 2 місяці позаду вас 🙂 Про прогулянки на районі так розумію 🙂

    • zymova

      дякую, графоман в мені радіє.
      та якби парк якийсь справжній поряд. тут галявинка і вже парком звуть. і добре якщо хоч таке є.