осінь 2014

1.12.2014

от і осінь закінчується. хоча тут вона в кінці грудня чомусь закінчується, майже перед католицьким Різдвом. а в мене як вже звикла буде : )
от саме тої справжньої осені мені і бракує. тільки трошечки-трошечки є натяки на неї.
4
теж з деяких дерев спадає листя, на деяких воно може почервоніти. одні листочки опадають, а інші зелені одразу з’являються. вночі стає прохолодніше, вода в океані холоднішає, дні стають коротшими. от власне і все. ні дощиків, ні золотих дерев…

мандри

трошки помандрували цієї осені. почали у вересні, коли відвідали Санта-Барбару. в жовтні я вперше побачила Місто Гріхів та здійснилась мандрівна мрія — Великий Каньйон. так за один тиждень побували в двох штатах — Неваді та Арнізоні: )
недалечко так прокатались ще в Дель Мар

знов сходили в Cleveland National Forest цього разу іншим маршрутом гуляли. але до величезних шишок все одно заглянули : )
13
звіт пізніше.
та з’їздили до Олегових батьків і погуляли з ними в Long Beach. цього разу успішно : )
14

читальне

як то кажуть: був час і натхнення. мабуть зараз саме той час, коли я ще можу багато часу виділяти читанню. різному. приємному, цікавому чи не дуже. одну книгу таки закинула. не все, що радять варте уваги. але і несподівані радості теж були в читальному плані. на жаль поки що тут нам недосутпні до купівлі паперові книги українського виробництва (колись я мрію, що вони з’являться десь на амазоні чи ще де). тому поки борюсь з собою і насолоджуюсь хоча б цифровими версіями (за продаж яких вдячна сервісам КСД та BookLand. може хтось ще якісь знає, то підказуйте )

водійське

треную катання швидкісними дорогами. я то вже більш-менш впевнена. а от мій пасажир ще побоюється і вимагає собі педаль гальм : ) вже відбулись перші цілком самостійні поїздки. тобто без пасажирів : ) і вони вже навіть стали регулярними. що ще більше додає впевненості. це була звісно дорога знайома, вже наїжджена, але я спокійно могла заблукати (двічі таки прогавила свій поворот). маю таку здібність : )
а ще Олег на конференції виграв оцю цяцю
2014-10-19 13.52.16
вона навіть вміє говорити українською. голосом Сніжани : ) так що якщо що, Сніжана підкаже куди їхати. хоча пару раз вона мене лише збивала зі шляху. тому трошки підірвала довіру : )

невеселе

хворіла. влітку двічі. і оце знову. коротше чи цей клімат вбив мій імунітет, чи алергія на спеку прогресує. не знаю. але застуджуватись в теплі періоди для мене норма. тільки ж не так часто. ще й влітку не знайти антизастудні засоби в аптеці (ну не за рецептом, а легенькі якісь, які у вільному продажі). з’явились лише в середині осені.
виявляється це теж сезонний товар : )
поки були у Вегасі була можливість побачитись з братиком. в мене була, в нього, на жаль, не з’явилось : ( експлуатували бідосю кляті американські начальники так, що не вдалось нам за три дні побачитись. дуже засмутило мене це.

медичне

знайшли собі сімейного лікаря. вперше зробили щорічний загальний огляд. вперше зробили щеплення від грипу. теоретично в нас має бути шаровий щорічний огляд. от і перевіримо (гроші то взяли, цікаво що страхова поверне, а що ні). такий приємний дядечко. ще й виявилось в нього українські корені (дідусі й бабусі з Києва та Одеси). наступного дня в лабораторії брали аналіз крові. в мене сховані вени і взяти з вени кров — це завжди квест для медиків. але цей впорався швидко і безболісно : ) хоча і через день почав проявлятись синець. коротше перевірились. звісно в нас підвищений рівень холестеролу (той, що нам чомусь вдіомий як холестерин. для мене загадка чому така відмінність) : ) навіть не сумнівалась : ) але зовсім трошечки вище норми. мої страння в здоровому харчуванні не цілком провалились : )
з приємного — вперше за довгий час я відчула хоч якусь впевненість. лікар сказав, що вражений рівнем моєї англійської. подібне сталося й в лабораторії, де кровозабирач теж похвалив мою англійську. (так я ще й лікарів почну любити : ) ) це приємно, бо через відсутність спілкування в мене відчуття повної деградації з’явилось.
також довелось знов сходити в Мексику до стоматологічної клініки і викласти там сумму більшу за нашу місячну квартплату. цього разу і я дізналась як воно там, по той бік дверей кабінету мексиканського стоматолога.
в принципі все добре. крім тих проблем, що я думала нічого нового не знайшли. це вже добре, бо за рік жоден новий зубчик не постраждав. а от два реставрованих зуба (один з них більше 10 років тому) таки доламались і потребували „коронування“. але, на жаль, на один з них не виходило просто поставити коронку. довелось жертвувати сусідом. та це краще ніж втратити цей і мучити вже два сусідніх. про імплант і мови не може бути. (дорого і боляче).
сподобалось, бо мені не було боляче ні разу. анастезії не шкодували. це не перша коронка і я чудово знаю як зуб до неї готують. і знаю як це боляче. але ці очевидно жаліють клієнтів і не дають анастезії зникнути. доколюють в процесі. і найприємніше. перед уколом ще й змащують місцевою анастезією. ще з відмінностей (для мене) — дуже багато роботи у медсестри (чи як це називається? асистентка може). вдома ця посада включала в себе підтримання в чистоті робочого місця та інструментів, викладання всього необхідного у шафках та на кріслі. тут же вона багато всього мені робила. і поки лікар працював теж асистувала. коротше простіше місцевим лікарям : )  Олегу пощастило менше, йому ще й канали лікували/вичищали. то бідненький тиждень страждав від болю.

музичне

з’явилась в нас дивна традиція — відвідувати рок-концерти в жовтні : ) цього разу довгоочікуваний концерт Океану Ельзи. спочатку було анонсовано лише три: в Чикаго, Нью-Йорку та під Сан-Франциско. купили квитки на останній. і за кілька тижнів з’явились ще в Бостоні та Лос-Анжелесі. вирішили таки в ЛА їхати. ближче і зручніше за часом та добиранням. навіть пощастило продати перші квитки знайомим з тих країв : ) так довго я чекала цього дня. вже коли стояли в черзі з’явилось недобре передчуття. навколо майже ні слова української. на щастя були знайомі обличчя з Сан-Дієго, що вселило надію. ще знайомий Олега з твітера його впізнав і склав нам компанію протягом усього цього дійства. зайшли майже перед зазначеним початком концерту. документи навіть не питали. тут моє передчуття посилилось. а далі… далі був чудовий виступ, сильний, душевний та щирий. це був ДН гурту. а передчуття справдилось. публіка на 90% бидляча. наклюкані та безсовісні люди. срач під ногами це ще пів біди. а от срач в душу музикантам це вже занадто. крики, воплі… коли Славко звертався до залу з якимись словами, важливими словами його не слухали, а нахабто перекрикували. він дуже старався досягнути компромісу, але не вдалось. піком мого шоку був стан багатьох осіб жіночої статі. стан нестояння. тобто стояти на ногах вони практично не могли. одна така виперлась на сцену, коли гурт тільки пішов вперше, і сама прифігіла з того куди виперлась. два охоронці кілька хвилин не могли це створіння схопити й винести звідти.
коротше… подяка музикантам за кілька годин щастя.
5

6
і страшенний сором за отих створінь. пізніше ми дізнались, що компанія, яка проводила концерт в ЛА (а також в Чикаго і Нью-Йорку) рекламувала його в російській діаспорі як захіж для росіян. хочеться сподіватись, що наступного разу гурт знайде інших організаторів.

американсько-святкувальне

цього року активніше підготувались до Хелоуіну. і табличку гарну на двері повісили, щоб заманювало діток. і гарбуза звісно вирізала, доброго такого
7
і гірляндочку гарбузову на вікно причепили
8
та не заманились дітлахи : ( не ходили комплексом взагалі. лише через дорогу приватними будинками блукали. не те, що б дуже засмутились. особливо Олег зрадів, всі гостинці тепер дістались йому і трошки мені : ) але якось і шкода.
День Подяки
святкували з Олеговими батьками. правда на два дні пізніше : ) але майже традиційно.
12
а сам День Подяки провели активно і на природі — в лісі : )

спортивне

рік тому почала займатись в тренажерному залі. звісно на місяць довелось зробити перерву поки ми були в Києві. але хай буде рік. результат за вагою мене засмутив. вага практично не змінилась. 3-4 кг за рік це ніщо. але є і речі позитивні. -12 см в об’ємі грудей, -19 см в талії, -18 см в стегнах (правда я порівнюю з розмірами ще перед приїздом в США, ближчих до початку занять нема). я не розумію чому так, але що ж поробиш. з появою браслетика почала пити більше води, слідкувати за калоріями (навіть ваги спеціальні для їжі купила) та активністю. стимулює зайвий раз таки ще і ввечері підняти дупцю і доходити пару тисяч кроків перед сном на свіжому повітрі: ) але головний плюс — це гарне самопочуття, навіть із зайвою вагою. якщо ранок починається з заняття в залі весь день я бадьора і активна! і головне прокидаюсь чудово : ) але бувають такі дні в місяці, коли доводиться пропускати. через кілька днів вже фізично відчувається різниця. я очікувала кращого результату. та де там, значно кращого. ну принаймні така я не через лінощі та їжу. браслетик взагалі свариться на мене, що я не доїдаю : ) точно знаю, що схудла на один розмір одягу : ) лідер в музиці для бігу — альбом Ляписа Трубецкого „Матрешка“.

кіношне

вдома ми передивляємось старі фільми періодично. то одинарні, а це передивились всі „Назад у майбутнє“. то всіх „Трансформерів“. то потягнуло передивитись „Чужих“ ну і „Хижаків“ до пари. взимку нас чекає „Володар перснів“ та „Хобіт“ напередодні виходу останнього фільму. а з того року може по n-ому колу піде „Індіана Джонс“ та „Зоряні війни“ : ) нарешті я зібралась з силами і ми подивились „Хайтарму“. трошки хаотичне, але хороше кіно. важливе і потрібне кіно.
а саме в кінотеатр ми ходимо десь раз в місяць в середньому. цієї осені були на 4 фільмах. „The Giver“. екранізація одноіменної книги. мабуть детальніше вже в книгозвіті. „Maze Runner“. теж екранізація, але книгу не читала, та й не дуже хочеться. але на один раз в кіно дуже навіть непогано. та думаю це більше підліткове кіно. довгоочікувана „Gone Girl“ від Фінчера. чудова екранізація книги і чудове кіно. не зіпсував, а це рідкість. це дуже кльово, коли ти із захопленням та напруженням дивишся фільм, хоча чудово знаєш, що буде далі і чим усе закінчиться. чудовий професійний трилер. трошки божевільності, трошки банальності, багато гарної музики.
і ще один фільм. на цей було трохи страшно йти —„Interstellar“. бо коли так масово і активно захоплюються і радять, зазвичай я розчаровуюсь. та й прихильницею творчості Нолана ніколи не була. цей фільм став приємним винятком. чудова картинка, цікава історія, хороші актори і надзвичайна музика. ридала кілька разів, втискалась в крісло, мало не зламала поручні від напруження, мало не звалилась від несподіванки, коли вибух був. а сидіти довелось серед чужих людей. поряд місць ми не змогли знайти (думали взагалі вже не знайдемо). на жаль це та категорія кіно, яке вдома вже з таким же ефектом не передивишся. воно створене для великих екранів. якщо вам цікава космічна тема та наукова фантастика це ваше кіно. цікаво, що після хвилі масового захоплення пішла хвиля масового нерозуміння : ) це трапляється мабуть коли забагато очікуєш від порадженого. я чекала провалу, отримала задоволення : ) ми були у величезному залі, де жодного вільного місця не лишилось. і після завершення люди аплодовули (за весь час, що я тут вперше здається). і ще довго не виходили.

пригодницько-побутове

ПОПЕРЕДЖЕННЯ!якщо у вас нерви слабкі, краще одразу до наступного пункту переходьте : )
воно зараз звісно смішно. але тоді було страшенно лячно. мій вереск було чути далеко : ) цього року Гелоуін завітав до нас напередодні ввечері в особі чи то щура, чи то миші. але весь жах навіть не в цьому. вилізло це святкове створіння звідки б ви думали? з унітазу. вибачайте за подробиці, але в момент мого перебування на ньому. я б сказала, що таке зі мною вперше. але в певній мірі вдруге. (в далекі дитсадочкові роки трапилось зі мною щось подібне. тоді під час тихої години, поки нянечка кудись звалила ми наважились з кількома дітьми сходити в туалет. ну знаєте які вони в садочках. ніяких дверей, сидиш навприсядки над оцим самим. я була останньою. і тут з унітазу навпроти виліз щур. тоді звісно здався просто величезним, розміром зі слона. вереску було багато. і ще тиждень наша група була зачинена на дезинфекцію.) на ходу натягаючи шорти на дупцю з диким вереском я вилетіла звідти. на допомогу прибіг коханий і злив ту падлюку кілька разів. почекавши хвилин 5 розслабились і пішли. десь за годинку заспокоївшись припікло знову. перевівривши чи безпечно швиденько скористалась, зливаю воду і тут воно знов повзе. не припиняючи верещати я хапаю щітку довблю по щуру і зливаю воду (сама в шоці що знов не втекла!). воно виринає. зливаю, опускаю кришку, ставимо туди важкі бакляшки з пральними засобами і ще трошки позливавши йдемо. зробили заявку на сайті комплексу щоб прийшли щось зробили. весь день чекала. а ще й вихідні попереду. пішла в офіс. розсмішила дівчат своєю розповіддю. виявилось наша заявка чомусь на понеділок в них записалась. обіцяли прислати когось. десь за 30 хв прийшло два вуйка з такою хапачкою спеціальною. зайшли, побачили мої барикади і регочуть. розповіла їм свою сумну історію. відкрили нема щура. коротше після детальних перевірок унітазу, стоків, двох дестяків зливів і кількох десятків жартів таки пішли. сказали, що ну точно нема. і можна не барикадувати, він тіпа все одно не зможе вибратись.
а щур був такий симпатичний як в мультиках : ) синьо-сірий такий. але це не дозволяє йому вриватись в моє життя, ще й таким інтимним шляхом. світлин нема. не до того якби було, самі розумієте : )

приємнощі

гостинець від батьків : ) і наші замовлені футболочки
9
DSC_2313
надсилання листівочок
10
цікаві квіти (як мені підказали в коментарях це Calla Lilies або Alcatraz flower)
11
парфумне поповнення. півтора роки собі винюхувала щось новеньке. що тільки не нюхала, а французькі парфуми ніщо таки не перевершило.
Бджола привіт 😉 в мене тепер теж є така краса : )
2014-10-21 09.54.54
і нам вже почали листівочки приходити : )
15

робоче

так так. я вже трошки працюю. але то роботою особливо не назвеш. видалась можливість почати вчити діток української мови. маю трьох учнів. поки нових не з’явилось, але я ще сподіваюсь. працюю у вихідні. але ж не весь день : ) мені дуже подобається. діткам наче теж цікаво : )

от і все! взагалі я думала нічого буде написати навіть, бо окрім подорожей та концерту нічо такого і не сталось за осінь. а он воно скільки натицяла літер. виявляється ще нічотака осінь в нас видалась : )

Категорії: Записничок, США | Теґи: , , , , , , , , , , , , , ,

  • Татьяна ГРУшко

    Бджолячий парфум)))))))))))))

    • zymova

      ага. зараз він мій фаворит : )

  • Татьяна ГРУшко

    зи:ато кажуть шоу нас народ не вихований.про ОЕ

    • zymova

      десь на шарових концертах може й так. а на платних ніколи такого не бачила, хоча на рок-концерти з 13 років ходжу.

  • Юлька-булька

    нє, ну ти насмішила отим щуром: товкла його щіткою а потім пишеш ” він такий симпатичний…”))))))))))) але уявляю собі як тобі було страшно як ти його побачила)
    а я листівочки теж вже підписую, в четвер буду відправляти))))

    • zymova

      так і знала, що щур буде зіркою допису : ) страшно було вже як я його „відчула“ : )
      а наша листівочка дійшла? бо лише ти не відзвітувала : )

      • Юлька-булька

        а я хіба не дякувала? вибач!!!! я певно провтикала… в мене зараз такий період, що ввечері не памятаю, що їла зранку і чи взагалі їла))) дітвора трохи хворіє, зуби періодично лізуть, весело, одним словом;)
        листівочка дійшла і я дуже дуже дякую!

        • zymova

          мені головне знати, що всі послання дійшли вдало : ) тоді я спокійна. хай дітвора видужує і дає мамі продихнути ; )

  • Natali

    оце так осінь! дуууже насичена пора вийшла 🙂

    • zymova

      не те слово : )

  • Юлька-булька

    тримай нагороду зав улюблений блог) http://julliastory.com/pro-ulyubleni-blohy-i-vidznaku-liebster-blog-award/, буду рада, як знайдеш час відповісти на запитання)))

    • zymova

      там все так глобально, що я аж злякалась : ) але щось придумаю : )