Grand Canyon, Arizona
так це сталось. і ще одна подорожувальна мрія з мого списку здійснилась! ми відвідали Великий Каньйон.
як я вже писала в дописі про Лас Вегас, до Великого Каньйону звідти недалеко. от ми і скористались нагодою. якщо вже довелось їхати у Вегас, чого б не заскочити і сюди? звісно це було не так як хотілося б в ідеалі, але для першого разу мені вражень вистачило більше ніж достатньо. ну ви знаєте як воно, коли мрія здійснюється. це сталось і ти вже щаслива! а минає трошки часу і тобі хочеться ще : )
ну а тепер детальніше. приблизно о 6.30 нас з готелю забрав автобус і привіз в пункт реєстрації туристів. там нам дали чаю/кави/булочку/воду, страшну мітку на одяг і призначили нам автобус, який нас возитиме. десь о 7.45 виїхали з Вегаса в напрямку Греблі Гувера.
Гребля Гувера – стоїть на річці Колорадо на кордоні між Арізоною та Невадою.
зупинятись на ній не можна, але автобус проїхав повільно. а от зупинятись біля неї можна. що ми і зробили. (зупянятись не можна, але пішки пройти можна точно. в цьому перевага поїздки власним транспортом, ти контролюєш свої дії і в тебе розширюються можливості).
найбільша зупинка на обід була біля залізничної станції.
і в той день над нами було просто казкове небо
а далі вже сам Національний Парк Великий Каньйон
ми пройшли невеличкий шматочок менше 5 кілометрів у південній частині каньйону. від Mather Point до Bright Angel Lodge
в нас було десь 3 години до заходу сонця. куди могли залізли, все що змогли засняли : )
ну звісно кілька наших світлинок
це була одна з найгарніших мрій. бо те, що створене природою є неперевершеним та неповторним. словами та навіть світлинами чи відео не передати відчуттів особистих. спочатку ти не віриш власним очам, потім своєму щастю. а далі в тебе просто відбирає мову і ти тупо дивишся на ці гори і не можеш ворухнутись. і в цей момент хочеться лишитись в тій миті назавжди. але треба йти далі і все що ти робиш — намагаєшся як хом’як нагребти за „очні щоки“ побільше всього, що ти бачиш. це була моя спроба поділитись з вами цим дивом світу. можу лише побажати колись побачити його особисто.