Санта-Барбара

так вже трапилось, що осінь ми теж почали з подорожі. американці дуже хитро організували свої свята. то це перший понеділок місяця, то третя п’ятниця і тому подібне. коротше не переносять з вихідного дня, а просто закріпили свято за буднім днем. от і на перше вересня випав День Праці. на три дні кудись їхати в нас не виходило, організували одноденну подорож. цього разу вибір пав на Санта-Барбару.

склали список того, що хотілося б побачити та відвідати і вперед. спочатку планували їхати з батьками. тому в неділю ввечері ми приїхали до них. але не склалось і подорож була на двох. вирішили їхати не так щоб швидше, а так щоб цікавіше. їхали вздовж узбережжя майже всю дорогу.

місто невелике, тому дня нам вистачило з головою. першою зупинкою була Місія Санта-Барбара.

це десята Каліфорнійська місія, заснована в 1786 році іспанськими францисканцями. невеличка, але симпатична. має звання королеви місій.

далі нас чекала головна вулиця Санта-Барбари і обід : ) дивом знайшли парковку без обмеження за часом (вперше побачила обмеження в 70 хвилин. в Сан-Дієго зазвичай дві години). ще й в тіньочку. все необхідне взяли і на прогулянку.

відвідали Santa Barbara County Courthouse

чудове подвір’я

дуже гарні ліхтарики

гарне внутрішнє оздоблення (такі вже любі моєму оку плиточки)

чудовий вид на місто згори (ми злінтяйнічали і піднялись ліфтом. дуже вже спекотно було)

саме місто дуже! спокійне. і вулички такі затишні і тихі.

це вхід в кінотеатр

вся активність зосереджена на одній вулиці, яка йде усим центром і аж до пляжу
вулиця Стейт.

всі брендові магазини, ресторанчики, кав’ярні, паби… але стиль будівель лишився недоторканим. навіть номери вулиць витримані в одному стилі і намальовані на стінах, а не у вигляді табличок

у фонтані живі черепашки живуть. там багато кованих фігурок, я думала і черепашки такі. коли одна ворухнулась, я аж підскочила : )

цією вулицею їздять маленькі автобусики-шатли, які довезуть від початку центру до пляжу

але ми ж гуляємо : ) (назад вже їхали автобусиком, бо заморились, напеклись на сонці та й просто цікаво було)

ну і кінцевою нашою ціллю був пірс — Stearns Wharf

величезний!

тут вам і порибалити, і поїсти-попити, і сувенірів купити. і навіть парковка для машин для особливо лінивих.

він позував хвилин п’ять, а то й більше. а потім надмірна увага папарацці набридла йому і він полетів у спокійніше місце : )

намилувавшись і відпочинувши, вирушили додому. цього разу все було не так швидко. трошки тягуче. але за 5 годин вже були вдома (це із зупинкою на швидку й шкідливу вечерю).

п.с. Мейсона, Сісі та інших героїв (чиїх імен я вже й не згадаю) одноіменного серіалу не зустріли : )