місяць перший

отже, минув місяць в новій країні. не так багато, але і багато водночас. хочеться якісь підсумки хоч і маленькі, але підвести.

1. мабуть одне з найважчого — більше не боюсь сама вийти з дому.

мій ґуґлофончик завжди мене виведе куди треба : )
навчилась сама користуватись транспортом. достатньо було кілька разів сісти не в той бік і зі страхом загубитись майже покінчено : )
трошки вивчила територію біля дому і майже орієнтуюсь. принаймні коли їду на чомусь вже приблизно знаю, що вже скоро дім. мінус один — дім може змінити адресу і треба буде постійно вчитись заново. але вдруге вже буде легше точно. а потім взагалі звикну.

2. борюсь зі страхом не зрозуміти людей і бути незрозумілою іншими.

поки що практикуюсь лише на продавцях та водіях автобусів. ну і звісно робітниках всяких служб бюрократичних.

3. звуки.

вже звикла до звуку поливалок (не прокидаюсь коли вони вмикаються та не смикаюсь : ) ) та постійних сирен. біля нас пожежна частина близько — сирени чути цілий день і вночі буває. а ще літачки та гелікоптери. але рідше ніж сирени.

4. їжа.

навчилась чистити манго (ну так щоб собі щось не покалічити при цьому, а не аби як) та авокадо (і головне визначати, що воно не зелене 🙂 ). спробувала папаю — я не фанат.

ну ніяке! смаку нуль. лише відчуття що щось водянисте жуєш. консистенція наче як в суміші дині з манго, але помаранчевого кольору. зернятка схожі на червону ікру чорного кольору : ) нарізала фруктів зі смаком — так і зажували.

хліб. я наче і не великий їдок хлібу, але з супом мені треба хліб. в одній з мереж місцевих супермаркетів знайшла непоганий такий. темний — це рідкість. а тут вони самі печуть і саме цей смачний.
огірки — біль! нема нормальних огірків. перебиваємось тим, що є. бо зовсім без них тяжко.
от черешні, ківі та персики — оце моя любов. смачнющі!!!
ще стала фанатом сиру Філадельфія.
ну і каліфорнійські вина по-маленьку дегустуємо час від часу. дуже навіть хороші.
навчилась робити домашній сир. свекри навчили. вони років 5 свою „молочну ферму“ підтримують : ) я вже наче руку трошки набила.
от на цьому гвіздочку підвішую

і отак воно собі таким круглячком робиться

спочатку сухуватий виходив. потім методом тестування та скориставшись порадами свекрухи вийшло дуже непогано.
ще знайшла собі на заміну йогурти смачненькі.

5. клімат.

в тіні жити можна. буває трошки спекотнішає, але ненадовго. на сонці пече дико. тому постійно треба мазатись та голову накривати обов’язково. засмага на руках вирівнялась, плечі у всяку можливу смужечку від різних майок, ноги блідющі, треба якось і їх підтягнути : )
нема комарів — це ж пісня! але павуків багато. не знаю що вони жеруть. бачила лише бджілок.
багато ящірок. маленькі такі. максимум в долоню. виповзають постійно на сонечку погрітись.
пташок різних багато. найбільше невеличких таких чорних. мабуть тут як горобці в нас. бачила колібрі, але навіть не встигла роздивитись — швидкі надто.

6. бюрокртично-паперові справи.

половину десь вже подолано. але ж це така геморойна штука. ще й така нудна і заплутана до жаху. та поки тільки одружились стільки папірців заповнили та підписали, що я й не згадаю коли стільки всього підписувала : ) решта ще веселіше. вже і з медичною системою стикнутись довелось. оце ще та радість.

7. готівка

краще її таки іноді мати. в деяких місцях готівкою дешевше — але це рідкість. в деяких тільки готівкою. автомати всякі там, паркомати старенькі.
але загалом простіше з карткою. бо матимеш повні кишені монеток. до речі кльові тут є штуки — самі здачу видають монеточну.

8. одяг/взуття

ну дешевий звісно є. але не постійно. щоб його купувати недорого — в магазинах треба жити. ми з Олегом маємо фобію до шопінгу, тому намагаємось зробити це швидко і рідко. мені довелось — бо везла з собою мало. вже всі прогалини в гардеробі заповнено. тому можна відпочивати.

9. транспорт.

без машини тяжко. але не смертельно. транспорт є — автобуси (маленькі, великі та експреси) та трамваї (швидкісні, три лінії). ходять чітко за розкладом. можна платити готівкою (здачі не дає, просто закидаєте в коробочку при вході) це 2.25 чи 2.50 для повного квитка. є різні пільгові. можна мати картку, з якої можна зробити денний проїздний ($5) або місячний проїздний (ціна змінна).
автобуси дуже кльові, великі. спереду мають дві тримачки для великів. є спеціальні місця для людей у візках з закріплюючим ременем і спеціальними підйомниками. але не це найприємніше. мене пруть водії : ) дуже позитивні. проїхався автобусом і вже усміхаєшся : )

10. люди.

специфіка країни — люди дууууууже різні. тут таке асорті, що голова обертом. але конкретно в Сан Дієго таки переважають латино-американці (ну Мексика ж під боком зовсім), азіати (яких я не розрізняю, але в’єтнамці та корейці точно є, китайців і японців здається менше) та індуси.
а якщо про спілкування. досвіду в мене поки мало. але позитивний здебільшого. а бачила вже всяких. і трошки божевільних, і безхатьків, і п’яних.
і те, що всім плювати і ніхто на тебе не дивитиметься — брехня. все одно є люди, які витріщаються. бабульок на лавочках нема звісно — тому не так очевидно : ) але є.

якщо кількома словами — щаслива, що коли засинаю та прокидаюсь — поряд коханий і більше не треба жити в фейстаймі та джабері; паніка минула, почала орієнтуватись в тому куди я потрапила; поповнюю словниковий запас побутових англійських слів; а ще дуже сумую за батьками та друзями і рідним містом.