концертний лютий

після дуууууже довгої перерви таки вдалося витягти себе і не лише себе на концерт.
дізнавшись, що в мене таки ще є шанс потрапити на ОЕ з симфонічним оркестром (дякую Сашко за наводку), побігла шукати квитки.

а їх то ніде ще не продавали. але я панікьорша, тому хотіла їх мати завчасно, щоб вже потім не забути і не провтикати.

знову ж таки дякую Сашко! навів мене на сайт з квиточками де їх дуже зручно купити, навіть не маючи можливості сплачувати он-лайн, як в моєму випадку. хотіла фан-зону, але як глянула в яку ДУПУ її запхали, перехотіла. взяла в секторі, що в кінці залу. там кращий та рівномірний звук. наскільки це можливо в Палаці Спорту звичайно.
від концерту отримала море задоволення, наспівалась і натанцювалась навіть при наявності сидячих місць.
несподівано зустріла хлопчиків з колишньої роботи, що надало враженню від концерту +1000 балів : )

ну а купивши одні квитки, мені сподобалось і практично одразу я купила квитки і на ДДТ. нова програма.

тексти у ДДТ не такі легенькі та ніжні, як у Вакарчука, але я їх люблю. і Шевчук надзвичайно гарна людина. хто ще може отак просто вийти на сцену, коли зала ще майже порожня і світло горить. і так по-людськи сказати „любі мої, вибачте що затримуємо, але так багато ще на вулиці в чергах, а їм же теж хочеться на початок встигнути. почекайте трошечки і ми почнемо“. та і не зважаючи на жорсткість програми настільки тепло на душі після концерту. ууууух!
щодо нової програми. виступ супроводжувався бомбезним відеорядом. якщо матимете нагоду відвідайте. звичайно якщо любите і знаєте, що таке ДДТ.

тут я пошкодувала, що не взяла фан-зону. бо важко було всидіти. а цього разу з сусідами за спиною не пощастило.

відчуття ностальгії за студенством не полишало мене на обох концертах. але все одно було все інакше. і дуже бракувало моїх дівчаток для компанії для покричать, поревіть та пострибать.