Париж. Франція.

1.9.2011

Ну от і дійшла черга до здійснення ще однієї дуже давньої мрії — звичайно ж подорож до Франції. Про це я мріяла з першого дня знайомства з французькою мовою. Тобто більше 20 років. Поки що Париж і околиці, але все одно це було чудово. Хоча і не без пригод.

Прилітали ми в незнайомий для моїх друзів Перший термінал аеропорту Шарля де Голя. Зазвичай це Другий термінал. Але в нас був внутрішньоєвропейський переліт тому мабуть це був Перший.
Політ був чудовим. Я тішилась з першої з миті приземлення на французьку землю. Ми доволі швидко отримали багаж і слідуючи вказівкам друзів проїхались на міжтермінальному метро до Третього терміналу, а звідти дійшли до станції RER B місцевої електрички, якою мали доїхати до містечка в якому живуть друзі. З автоматом я не подружилась, тому купила квиточки в касі. Одразу запишалась собою, бо жодного разу мене нічого не перепитали і я сама все зрозуміла. Навіть через скло))) Пройшли турнікети, спустились на платформу і слідкуючи на моніторі почали чекати нашу електричку. Приїхала спочатку інша, і от-от мала прибути наша. І вже навіть на табло писало, що вона на пероні…але опа іскри…цілі феєрверки в тунелі. Якісь проблеми з електрикою. І ми бачимо нашу електричку, яка стоїть в тунелі. Так ми на неї і не сіли.
На екранчику побігла інформація, що в них поломка. А потім почали всіх виганяти кажучи, що все серйозно на кілька годин. Черги на автобуси нагорі були гігантські. Тому друзям довелось забирати нас машиною.

Париж зустрів нас сильним дощем та холодом. Виявилось в них все літо як осінь.
В перший день ми вже освоїли метро та електрички, втямили як користуватись тими білетиками і що вони нам дозволяють. Ну і почали свою експрес-екскурсію містом.
Першим ділом потопали до вежі. Це було близько 9 ранку. Черга на ліфт нас вразила і ще більше заохотила йти пішки. І ціна менша, і зігрітись можна. Бо був такий зусман)))
Зайшли без черги. Ну майже. Лише перевірка охорони затримувала.
Підйом був не такий вже і важкий. Але на першому рівні нас сильно продуло та намочило. Але потім вийшло сонечко. Другий рівень ми теж подужали. А на третій пішки нізя, а черга на ліфт відбивала будь-яке бажання туди пертись. Власне краєвид кардинально не зміниться, а пару годин часу втрачається. Забили і пішли вниз.

Хотілось чогось з’їсти і випити гарячого. Але логічно, що біля вежі це дуже дорого. Почали углублятись в дєбрі. Ледве знайшли якусь забігайлівку. З’їли по млинцю та каві/чаю. Охрініли від цін навіть далеко від туричтиних святинь і пішли далі. Прогулялись пішли від вежі аж до Лувра.

* серпень не найкращий час для приїзду в Париж — дуже багато туристів. Але в нас не було вибору. Ще в серпні половина всього зачинене: банки, ресторани, інші заклади.
* в центрі міста, а це практично весь історичний Париж НЕМАЄ ПРОДУКТОВИХ МАГАЗИНІВ. купити води чи печивка вам не світить)))

Біля Лувра в нас була зустріч з двома моїми подругами-одногрупницями, які там живуть вже давно. Щаслива зустріч, поцілунки обмійми і т.д.

Прогулялись трошки, вони зробили помилку і таки завели мене до книжкового. І тут все пропало. Я втратила голову. Вмикнулась моя професія в мозку і світ навколо зник)))
Дівчата мені подарували словника. Мрія кожного французького філолога — Le Petit Robert

Щаслива наче величезний слон я погодилась звідти піти. Покищо. Але обіцяла повернутись.
Ми знайшли ресторанчик і сіли обідати. Куштували прийнятні для мого шлунку особливості французької кухні. Але були такі голодні, що світлин цього не маємо))
Лише щасливі личка наївшихся)))

Далі зустріч з Іринкою після роботи і дівчатами біля фотану Saint-Michel
Анюта нас залишила і ми її пробачили. Вона майже мама і їй треба відпочивати. І повз Notre-Dame de Paris пішли в пабчик куштувати бельгійське бочкове пиво.
А ввечері повернулись в Malakoff. Це маленьке містечко під Парижем, в якому живуть мої друзі Іринка та її чоловік JC.

Вставали ми щодня раненько. Бо в нас хоч і відпустка, а в друзів робота. А Ірі до роботи довго їхати двома транспортами, тому ми чемненько тікали з дому рано. Та і в нас було багато чого в планах тому діяли оперативно. На другий день музей d’Orssay
Фотографувати заборонено тому світлин нема. Але вистоявши десь так з годинку в черзі (і це ще мало, бо ми прийшли ще до відкриття музею, за нами була знаааааааааачно більша черга) зайшли всередину.
* в кожному музеї є автомати в яких можна придбати квитки, зручно і швидко.
* в кожному музеї безкоштовно видається мапа та базова інформація багатьма мовами (але ж мені була цікава саме французька. і так я нагребла всього))))
На поверсі з імпресіоністами звичайно ж товпень. Але я не втрималась і до експозицій Моне зайшла двічі. Це щось чарівне. Десь за годинку ми впорались з усім, що нас цікавило і пішли собі. Далі за планом був Версаль і ми швиденько потопали до станції метро. Купили квиточки туди й назад, придбали хавки в метро: сендвіч (довгий таки)+водичка+тістечко=6.5 єврів і поїхали. Їхати довгенько, в дорозі і похавали.
До речі цей день був днем українців в Парижі))) ми їх скрізь зустрічали. То в черзі, то в метро, то у вагоні електрички, то просто сидів поряд хлопець і раптом встає і рідною щирою просить чесненько так: „вибачте, можна пройти?“ і усміхається : )
Приїхали у містечко Версаль. Там же і сам палац. Ну ми ламери не спитали куди йти тому пішли за людьми. (Перед тим правда в Старбакс зайшли, бо мій організм просто кричав як хотів кави. І вона там смачнюча і дуууууууууже велика.) Стали в чергу, вистояли і тіки тоді зрозуміли, що то не сам Версаль. Нам дали карту. Я випросила французькою. Хотіли всучити іншу)))
Пішли до Версалю. А там ввввввввввввввввввввеееееееееееееееееееееееееличезна черга на вхід.

* квитки можна зарезервувати в купити в інеті виявляється і потім стояти собі в окрему чергу для зарезервованих.
Зайшли. Версаль мене зачарував. Тут жодних коментарів лише світлини.

А садочок це казка.

На Версаль з усіма чергами в нас пішло десь 6 годин. З них третина черги. Палац величезний, а садочок безкрайній. Туди треба день мінімум.
Далі поїхали на Montmartre. Зустрілись з Ірою. Догуляли до Sacré Cœur. Він чарівний.


Хоча місцеві і недолюблюють бувати на Монмартрі через публіку, але там би я сиділа і сиділа. Там я вперше відчула — я в Парижі. Бо до цього в мене були одні розчарування в усьому, що я про нього знала, яким собі уявляла. Повечаряли в китайців, подивились як роблять лапшу)))
Побачили Оперу і поїхали додому.
Цей день мені мабуть найбільше сподобався.
Наступного дня був Louvre. Приїхали знов раненько, вистояли в черзі. В черзі ж і поснідали купленим в Старбаксі : )Зайшли і обалділи. Він величезний. Купиили квитки, взяли мапи і пішли в найпопулярнішу частину. Далі світлини))

* фотографувати можна, але без спалаху. Хоча лише азіати цього не зрозуміли навіть з малюнків.
* а ще в тих же азіатів дурна звичка фоткатись на фоні всього. тільки вони робили собі фото: я і Венера, я і Ніка, і т.п.

Вийшли з Лувру години за чотири не менше. Спробували знайти банк та аптеку.

* не міняйте тревелчеки за кордоном. надто дорого і геморойно знайти де. особливо в Парижі в серпні.

Знайшли і аптеку, і обмінник. Догуляли до центру Жоржа Помпіду. Покатались на ексалаторі, пройшлись оглядовою.

Ну і поїхали на зустріч з іще однією подругою. По дорозі вирішили зайти в книжковий. Але чомусь мій провідник завів не туди))) Але таки знайшли і я там трошки задовго пробула. На зустріч запізнились і змінили місце.

* проблема — ліній метро дуже багато, але всередині дуже зручно орієнтуватись, напротивагу назовні неможливо відрізнити вихід зі станції з однієї лінії від іншої, якщо назва та сама.

Зустрілись. Потринділи. Розбіглись.
Пішли гуляти. Догуляли до пабу ще надегустувались бельгійського пива. Це був останній день перед відльотом і ми святкували.
Потім далі гуляли містом. Ще раз догуляли до Notre Dame de Paris але він вже був зачинений. Так що всередину ми так і не зайшли. Шкода.

Далі ще гуляли. Поїли смачнущого морозива і пішли гуляти до метро щоб їхати в Malakoff. Виявилось автобуси там ходять аж до 20-ї))) Нас зустрів JC і доставив додому.

В день від’їзду ми гуляли в містечку. Купили гостинців додому і собі на обід. Прогулялись. Дізнались що зранку в них майже ніде поїсти. Вперше мене не зрозуміли. Я замовила чай. Але офіціант забігайлівки італієць і здається не знав, що то таке))) Ну крім піцерії нічого не було більше.
Другий раз замість мафінів африканка дала мені какао.
Зібрали речі і JC посадив нас на автобус.
В автобусі прємний сюрприз — нас прокатили за рахунок міста))) Добрий водій : )
В аеропорт дістались без пригод. Навіть побачили контролерів в електричках в дії.
Далі реєстрація і чотири перельоти: Париж—Рига—Вільнюс—Рига—Київ.
Так ми побачили не все, але мені вистачило більше ніж треба.
Так мені сподобалось. Так я трошки розчарована і трошки зачарована.
Хочу знов у Францію, але не хочу більше в Париж (ну хібащо на bateau-mouche покататись ввечері : ))

п.с. більше фотографій буде потім на пікасі, а зараз можете милуватись в галереї коханого
п.п.с. ще один пункт зі списку можна викреслювати

Категорії: Мандри, Світлинки | Теґи: , ,

  • Чудовий гайд! Дякую!

  • Mixa
    та мені так лінь було відбирати фото, після того як я для Олегової галереї відбирала з його десятків гігабайтів фотографій. на свої вже сил не вистачило. тому тут більше порад ніж візуалізації.

  • Чудовий опис, захотілось у Францію і вже! 🙂

  • chrishoneybee

    Ти мій кумир в плані написання відгуків про подорож!! Я з себе останнім часом і короткої замітки ніяк не видавлю. А тут такий детальний трактат. Респект. 🙂

    • chrishoneybee
      я так довго цей звіт писала і відбирала світлини, що ужос.
      та і як я не могла його написати — Франція це мрія дитинства. а ще після відвідин Парижа, я просто зобов’язана вберегти своїх читачів від власних помилок : )

  • Суперовий топік і гарні фото.
    Вітаю зі здійсненням мрії!