транспортні дебілізми

6.7.2011

не припиняю шокуватись від рівня дебілізму людей, які перебувають в Києві. чи то кияни, чи гості, чи хз хто вони.

  • маршрутки

стихійний транспорт. для початку жах від їх стану. в більшості своїй це страшенні роздовбайки зі стійким ароматом бздіння та товстим шаром бруду різноманітного походження (а друзі ще дивуються чого я не люблю білий одяг. бо в ньому страшно їздити в транспорті). водії залежно від маршруту здається відбираються. є маршрути на яких приємні і веселі дядечки чи хлопці. а на деяких звірюги як на підбір.

часто люблять проїжджати повз зупинку. і я не про випадки, коли забита маршрутка, а кілька людей лише сидить, але лінь підбирати одного пасажира.

а ще панянки, які висять біля дверей мотивуючи це тим, що їм скоро виходити. і це скоро може мати безмежні часові рамки. це може бути зупинок 10-15. але скоро. і якби ще великий Богданчик то ще нічо. а от у маленьких маршруточках, в яких навіть я зі своїм зростом 1.62 б’юся головою — це таки проблема. а ще зазвичай в таких тьотіньок ще клунок купа. і пасажири як козенятка через це все стрибають.

ще є певні маршрути на яких стовідсотково нарвешся на мужиків з перегаром. до того ж у будь-який час доби. це і вранці, і вдень, і звичайно ж ввечері.

  • метро

про те, що там робиться чорт зна що я вже не раз писала. і про ідіотів, які стовбичать перед дверима, і про тих, хто ввалюється не випустивши пасажирів з вагону. ну добре звичайні станції. але ж на станціях перехідних: пл. Льва Толстого, Майдан Незалежності, Золоті Ворота, і т.д. ну як можна загороджувати двері і тим більше рватись у вагон не випустивши купу народу? і ще й штовхаються і обурються головне. дикі люди.

ескалатори то взагалі щось. люблю оцих поспішаючих вічно. оце найкумедніше. обжене, а далі йти нікуди і воно втулисться перед носом і стане пхаючи дупу в обличчя. ну невже від того, що одну людину обійшов і незручно став тобі полегшає?

а тижні два тому було взагалі страшне. час пік. набитий вагон. у вагоні пара підлітків, які на Майдані виходять і йдуть на вихід. все б нічого. але дівчинка явно хвора на вітрянку. вона вся фіолетова від марганцовки і чухається. якими ж дебілами треба бути її батькам щоб довзовлити їй їхати в самий популярний час в центр міста в такому стані і вигляді? звичайно в нас будуть епідемії будь-чого, якщо люди — невиховані, неосвічені, і думають дупою здебільшого. і навіть цією дупою вони думають лише про себе.

Категорії: Замальовки з життя | Теґи: , ,

  • Як же я тебе розумію… Уже рік навчаюсь та живу в Києві, громадський транспорт – просто жах!

  • Olya NochniK
    я тут все життя живу. і з кожним роком цей жах все більше зростає. пропорційно жахливій ситуації на дорогах Києва.

  • Marcos

    Треба вам машину…правда тоді будете на водіїв жалітись 🙂

  • Marcos
    ні. я вже краще на метро ніж бути самогубцем за кермом на київських дорогах. якщо і сяду за кермо то точно не в Києві. тут же ні правил не дотримуються, ні покарань адекватних за порушення, бо досі живуть за кумовськими правилами.

  • ровер, ровер, і ще раз ровер 🙂

  • Dyak
    я вже про це з тобою дискутувала. для мене це не вихід з багатьох причин. 1. розміри міста, отже доведеться дуже жертвувати часом на сон 2. робота, яка передбачає певний зовнішній вигляд 3. дороги якими доведеться користуватись не просто перевантажені, а не пристосовані для велосипедистів — там а) немає чим дихати б) забагато вантажівок, які просто знесуть як букашку в) страшенно брудно г) нема куди діти по приїзді на роботу ґ) на роботі немає душу
    тому щоб користуватись велосипедом мені доведеться придбати хімзахисний комтюм та каску й бронежилет, облашутвати на роботі душ та гардероб, забути про здоровий сон, і купити легкоскладний велосипед, щоб щоразу його складати і брати з собою куди б я не їхала.

  • егеж, памятаю дискусію.
    зі свого досвіду скажу що в спеку на ровері потію менше ніж в транспорті громадському, якщо дуже не дену, бо я постійно обдуваюсь.

  • Dyak
    в метро я взагалі не потію))
    якби мені було на роботу їхати спокійною двополосною дорогою з одними легковушками і не дуже далеко, ну там хвилин 15-20 і не треба було турбуватись чи побачать мене у такому вигляді підопічні та начальство я б з радістю. але чесно я ненавиджу київські дороги, тому віддаю перевагу підземельному транспорту. але на жаль на роботу ще не дотягли і доводиться переживати стрес щоранку і щовечора)) але на велосипеді я б на цьому проміжку дороги нервувала б ще більше. та і за пару місяців довелось би легені лікувати з кількстю газів на кільцевій дорозі.
    маю знайому, яка вже рік як підсіла на велосипед і лише ним користується. але в неї не такі обмеження в зовнішньому вигляді, та їздити на роботу можна двориками та парками. а мені проїжджати з одного місця проживання трьома великими розв’язками, а з іншого кульцевою з вантажівками. і якщо в першому варіанті я бачила за три роки одного велосипедиста, то на другому за той же період жодного.
    на попередньому місці роботи в нас було багато співробітників, які так діставались до роботи. але їм їхати було 15 хв спокійною прямою дорогою. та і дрескоду в нас не було, і душ був. і за запізнення можна було просто зайвий час відпрацювати, або змінити графік роботи щоб встигати.

  • zav

    Самбо в допомогу. І дрючок.

  • zav

    От у Києві громадський транспорт жах, так. А де не жах? Куди поїхати подивитися приклад нежахливого громадського транспорту?

    Ну, з одного місця цілком можливо кілька роз’язок об’їхати. З іншого навпаки – дорога ширша, ги.