курси підвищення кваліфікації. частина перша

7.11.2010

минув перший тиждень мого навчання.
перший тиждень був лекційним. ми ходили на пари в Університет Грінченка.

хочу написати маленький звіт, який буде мати продовження пізніше.

1. місцезнаходження

я перший раз, тому сподівалась на пам’ять колеги, яка на курсах вдруге. домовились про зустріч на зупинці (попередньо опитавши колег, що вчились минулого року) ну і зустрівшись пішли на пошуки. як виявилось вийшли не на тій зупинці. і тому довго і нудно блукали продувними Березняками. я орієнтувалась на карту і вела в правильному напрямку. але колега вперта і не бажала мене слухатись, тому після опитування десь 6-7 людей на вулиці ми таки добрели заковулками до потрібної будівлі. завдяки тому, що ми обидві приїхали раніше, як раз був час на блукання))

2. лекції

перший день був присвячений навчанню використання новітніх технологій у навчанні. з усіх трьох пар цікавими були для мене 5 хв — це була можливість потицяти руцями Smart Board. решту я знала і вміла й до того. але так як ані комп’ютерів, ані дошок в кабінетах ми не маємо, то скористатись цим я все одно не можу. дошка одна на всю школу — в кабінеті інформатики. а так як інформатика є спеціалізацією школи, „вікон“ в тому кабінеті практично немає. тому…висновки думаю очевидні.
другий день був вже цікавішим. за рахунок не зовсім теми лекції, а здебільшого за рахунок викладачки. лекції з педагогіки. було цікаво та пізнавально. хоча і на жаль в сьогоднішніх умовах системи освіти не завжди реальним у використанні. але задоволення від лекцій я отримала неабияке.
третій день. день лекцій з українознавства. дуже і дуже класна викладачка. вона змогла за три лекції дуже стисло, проте дуже змістовно розповісти курс розвитку української мови, культури, історії. я дізналась для себе багато цікавого і нового. особливо зацікавили деякі деталі з життя Стуса та Грінченка.
четвертий день — день зустрічі з нашим куратором і лекції з методики. феноменальна жінка. єдиний день, коли ми закінчили не раніше ніж мали, а значно пізніше ніж мали б. але дізнались багато цікавого і корисного. і нарешті дізнались що? де? коли? і як? нам треба робити. дізнались що ми робимо наступні два тижні і як писати випускну роботу. ну і нарешті зібрались групою та обговорили організаційні питання.

3. підсумки

враження суб’єктивні.
1. курси підвищення кваліфікації таки річ потрібна. бо за роки деякі речі призабуваються.
2. викладають нам люди з реальною вчительською практикою, і багаторічною. і більшість навіть з досі збереженою.
3. курси дають можливість трошки відпочити та поглибити свої знання в інших галузях, а не лише освітній.
4. багато хто потребує ще й виховання.
в один з днів наша група була на лекції з вчителями молодшої школи. таких невихованих і диких людей я давно не бачила в такій кількості та насиченості.
я все можу зрозуміти, але якщо всі три лекції в цих вчителів постійно дзвонив телефон (і за весь цей час жодна не вимкнула звук), постійно був звук пікання кнопок (знову ж таки звук невимкнений), розмови, які заважали чути лектора.
і верхом мого шоку стала наступна ситуація. почалась перерва між лекціями і наша маленька група вирішила обговорити наші дії. бо це був вже третій день, а нам досі не було нічого відомо щодо того, що нам писати, куди здавати, які теми і взагалі що робити коли лекції закінчаться, бо досі ми не бачили нашого куратора. і ці…кх кх…пані — посміли ще й розкрити на нас пащу зі словами: „ви що не чуєте, що ми розмовляємо? замовчіть! через вас нічого не чути!“
в мене просто відпала щелепа. за мить вилетіло злобне „а нічого, що ви нам заважали слухати протягом всієї лекції постійно розмовляючи або між собою, або по телефону?!“ але ця мимра мене вже не чула. ну нас було менше, то було легше вийти з зали. нам молодим дівчаткам проти 60 злобних тьоток не було шансів)))
от тоді я і згалада попередній день, де на лекції нам сказали, що найбільший відсоток потягу до тиранії в професіях — у вчителів молодшої школи. бо маленькими найлегше керувати. на другому місці — стоматологи : )
5. нам створювали приємні умови і турбуються щоб ми дійсно відпочили від роботи. бо знають, що таким трудоголікам як ми, важко себе стримати добровільно 🙂

Категорії: Записничок | Теґи: , , , , ,

  • zav

    Навіщо довіряти мрячній колезі, коли є дві незалежні мапи – не зрозуміло.
    “де коли” варто писати разом, гиии.
    Я б усе ж порадив їй піти нах з авдиторії, ібо не вважаю гідним виправдовувати власні дії.

  • zav
    виправила, щоб вам було зрозуміліше, що то не деколи, а де і коли.
    колега надто напряжна і в мене невиспаної та безсилої не було бажання сперечатись.
    тьотки моцні і їх багато. ми маленькі і нас мало. ну їх тиранюг таких нафіг.

  • О, якщо доросла людина не має певного культурного рівня, то це вже вирок. Їй нічого не допоможе. Та і зауваження всі будуть — як горохом об стіну. Вона просто не зрозуміє, ще й обурюватиметься, «відгавкуватметься». Це безнадійно…

    Оце прочитала і зрозуміла, яка ж величезна різниця між такими курсами у нас і у вас. (Ну, судячи з того, шо я чула).

  • Верблена
    та це жах просто. і головне ж вже поважні пані, а так поводяться. фу! в нас в школі на щастя не такі нечеми в молодшій школі.
    а різниця в якому сенсі? в нас все так погано?

  • Та ні, погано все у нас. Звісно, що все це у порівнянні. Але нам далеко до такого рівня курсів.

  • chrishoneybee

    виглядає все дуже цивілізовано. і з фотографії і з розповіді. (ну крім частини про невихованих панянок)

  • chrishoneybee
    ну фото не моє, але з університетського сайту.
    а панянки мене шокували. особливо зважаючи на їх спеціалізацію. вони ж з найменшенькими працюють. а в мене такі хороші дітки в молодших класах. я вже за ними скучила.

  • схоже, загальний рівень престижності професії і ставлення до неї учнів відбивається на вихованості, ой, пробачте, невихованості, педагогів або навпаки 🙁