осінні дні та ночі

24.10.2010

за останні роки осінь стала для мене символом очікування та часом боротьби із самотністю. осінь традиційно насичена сварками з батьками, нудними вихідними та максимальним перенесенням життя в мережу.
вкотре повтрюю, що завжди треба думати що кажеш, що стверджуєш і чого бажаєш. бо слова і думки мають здатність матеріалізовуватись. мій досвід чомусь саме такий.
і тепер я сто разів подумаю перед тим як щось комусь сказати чи чогось побажати.

восени складніше прокидатись зранку. так саме восени. взимку не простіше, а просто вже звичніше. бо осінь вже навчила, що треба. цього року маю чудовий розклад для порівняння. і точно вам скажу, що 30 хвилин додаткового часу таки дуже багато важать. і коли мене цієї можливості позбачили ставлячи заміни на цей час, я почала втомлюватись значно швидше та більше. моя мрія — робочий день, який починається о 10 ранку. колись давно в мене так і було (так це був один з плюсів, за які я ту роботу дуже любила 🙂 )

зі зміною розкладу та місць занять танцями почала ще більше ненавидіти бидло в Києві. перша категорія — бидло в метро. воно все так само не навчилось користуватись метрополітеном. так само пруть не випустивши людей з вагону, так само штовхаються, навіть якщо то діти. а ще бидло до ескалатора йде походкою пінгвіна. друга категорія — бидло на вулицях. зараз доводиться їздити в зал на Якіра. тому йду пішки від Лук’янівської по Мельникова. вже подумую про придбання кольчуги та меча. бо це якийсь жах. тобто поняття люди не мають, що не всі ходять лише в одну сторону і людей, які йдуть не ДО метро, а ВІД метро просто зносять як танк камінці. в мене вже рефлекс навіть виробився йти з розтопиреними ліктями і захищати обличчя. ще додам особливу категорію — фіфи! ці тварі пруть не звертаючи і ще виставивши свою чумайдан-сумочку на півметра від себе (чи то косметика така нині важка, чи то джеркальця з титану роблять)))).

з позитивного. стала помічати, що люди знов читають книжки. так паперові книжки. і хороші книжки, а не всяку фігню, якою навіть туалетний папір соромно замінити. така ж кількість людей з електронними читалками. але паперові є і це мене тішить.

а ще ця осінь подарувала мені 8 маленьких сонечок, які ще більше підсилюють мою віру в краще майбутнє.

отаке…

Категорії: Замальовки з життя | Теґи:

  • в мене наприклад вільний графік, тобто 40 годин в тиждень, а з якої до якої, не дуже важливо, рекомендовано з 11, до 8, часто так і є, оскільки телефонуємо до замовника, різниця в часі з яким 10 год. Але я більше люблю ходити на роботу чим пораніше, і навіть був би не проти, як би була така вимога, от тільки питання скільки б часу я був непроти. ))))

  • Dyak
    думаю роки два. потім твій малий живий будильник може і навчиться не прокидатись дуже рано 🙂
    в мене було колись з 10 до 18, і з 11 до 19, і з 12 до 20.
    15 хв на обід мені вистачало, кухня в офісі. а деякі на паління цигарок за день години витрачають. так що мене все влаштовувало. поки мій відділ (85 людей) оптом не скоротили.

  • памятаю, коли ми з жовтими окулярами, змагались за вставання 7 ранку, то був місяць, але я ще 2 місяці після того вставав в 7. І встигав більше, і почувався краще, надіюсь, в нас жайворонок росте 🙂

  • Dyak
    ну в Києві трошки інші відстані, тому і вставати доводиться раніше. і щоб на 10 бути на роботі, мені десь біля 7 і вставати. ну трошки пізніше, 7.20.
    це звичайно якщо плануєш прийняти душ, помити голову, поснідати.
    я їду грубо кажучи на 8.30, але маю бути фактично о 8.15.
    якщо їхати з того місця де я живу зараз, то о 6.20 треба вже бути на ногах. якщо з того місця де я живу іншу половину року — то о 6 встати, вмитись і тікати бігом без сніданку, бо їхати втричі довше.

    в кожного свої критерії до вибору місця роботи. місце розташування мене завжди мало цікавило. тому за свої 8 років досвіду роботи на різних місцях — вивчила майже весь Київ. але багато ще білих плям))) деякі райони міста (особливо віддалені від центру та відносно нові) для мене взагалі загадка)))

  • zav

    Ну, не знаю… я сам коли йду, то всіх обставляю, та й вигляд у мене може грізний, ги, тому проблеми нема.

  • zav
    то ви що з дрючком отим своїм телескопічним ходите?)))

  • zav

    Треба на сходини ходити не лише у Біличі – то буде відгадка, ги.

  • zav
    ну сходини останні проходили в Голосіївському лісі, перед тим в Ботанічному садку. так що не випендрюйтесь.
    і сходини не єдиний спосіб вибратись в люди.
    проводити сходини на Троєщині чи Харківському не маю бажання та натхнення.

  • zav

    Нє, без дрючка. Але по-перше, швидше за всіх завжди, наперед шукаю шпарини між “стовпчиками”, по-друге, взагалі не поспішаю, по-третє. Не знаю, загалом долати натовпи мені довподоби… може тому, ги.
    Ну, куртка “охорона” сіра, штанці тактичні, ну, мартінси еірвеір, ну, і шо?
    А ще у мене завжди є бажання комусь влупити на вулиці. Чогось так, не знаю.

  • zav

    От даремно оминаєте увагою Троєщину, Харківський, Виноградар тощо. От і загадки у вас.

  • zav
    ну то ж у вас є бажання комусь влупити))) в мене нема 🙂

  • demarcos

    Я вже як місяць на роботу запізнююсь через раз – так тяжко зранку вставати 🙂

  • zav

    Тю… я от прокидаюся сам іноді в 6-7 ранку, але думаю, рано ще, й тоді наступного разу прокидаюся вже близько 8, коли вже й запізно трохи, ги.

  • Була і в мене робота з вільним графіком, початком робочого дня 10:30 або й пізніше і взагалі… Але з жовтня чоловік на нову роботу пішов, а там з 8:30-9:00 початок робочого дня, і мусиш бути як штик. От він їздить, і я з ним (нам по дорозі). Сьогодні взагалі о 8 ранку вже за компом була….

    До речі, цікаво – підмітила, що в 7 стати надважко, а от 6:30 або 6:45 – норма. Певне точно ті цикли сну якісь…

  • Треба спробувати, сьогодні наприклад, проснувся від того що мені на ніс сіла одна маленька дупа, о пів на 8. Мала коли пробує себе посадити, то не бачить куда, і якщо дупою впирається в щось, то все просто. вона тисне туди щосили, щоб всістись :). Тре просинатись швидше, щоб уникнути такого.

  • demarcos
    ґґґґ. мені не можна запізнюватись.
    khmryglod
    не треба мені вільний графік. мені аби вставати хочаб о 8 ранку і я буду щаслива)))
    а як раз встати о 6.30 чи навіть 6.55 мені значно важче ніж о 7. до сьомої я висипаюсь. а якщо розбудити хвилиною раніше готова прибити))
    Dyak
    прикольний будильник 🙂 і головне не викликає бажання засандалити його об стіну)))

  • Еміка

    На цих вихідних переводять годинник, так що пару тижнів може здаватись, що прокидаєшся на годину пізніше. А там вже й до канікул недалечко 🙂

  • Еміка
    в мене вже канікули)))
    а з наступного тижня починаються тритижневі курси. так що я то відпочину, але ж тимчасово. хоча… скоро Новий рік 🙂

  • zav

    Чому я ніяк не реягую на цю дурнувати зміну часу?..

  • zav
    я теж не реагую. а треба?
    я лише тішусь, що довше на годинку можна спати)))
    а загалом вважаю переведення часу дурістю.

  • zav

    Хіба один раз.

  • Одна з найбільших мрій — прокидатися без будильника. Будильник вранці — найстрашніші тортури. Якщо лягати не надто пізно, то о 8.30 я вже була би на ногах. Тому мені би теж ідеально підходив робочий день, що починається о 10.00…
    «вже подумую про придбання кольчуги та меча» ))))))))) Вже не перший рік, але далі думок, на щастя, не пішло.

  • Верблена
    ну не знаю. без будильника то теж з одного боку і добре, з іншого…в мене іноді буває, що нахабно прокидаюсь на годину раніше ніж треба. і потім задрімаю і за 10 хв знову. і так смикаюсь довго. в результаті невиспана і ще й на себе зла.

  • О, мабуть, це індивідуальне… Просто від звуків будильника в мене калатає страшенно серце. Тому я поставила ледь-ледь чутну мелодію, щоб не травмувати себе (до речі, не надто допомагає). А ще тепер боюся, що не почую крізь сон, то отак смикаюся раніше, ніж треба, щоб не проспати. ))))

  • Верблена
    я ніколи не вставала під звук будильника.
    раніше це був музичний центр з музикою, з часом його змінив мобільний. намагаюсь ставити позитивну та радісну музику і частіше її змінювати.

  • О, та я не так написала. Будильник — то я мала на увазі мобільний. Справжнього у мене і не було ніколи… Очевидно, момент пробудження зі сну для мене дуже важливий. Ніяка мелодія (навіть наулюбленіша) не допомагає. Єдиний нормальний будильник, який був у мене за все життя, — мамин голос. ))))

  • ну не знаю мене будить Боб Марлі або пісеньки з Сніданку у Тіфані. або ще щось миле і ніжне