перші осінні миті 2010

13.9.2010

Думала дочекатись жовтня, але не витримала. Пеповнює в голові купа інформації, яку треба кудись вилити.
Про осінь мені нагадуєе лише місце проживання, календар та робота. Решта наче в ідеальному літі: прохолодний ранок, +25 вдень, іноді дощик і свіжий вечір.
Але тішусь мабуть лише я та ще купка схожих на мене. Бо щоранку бачу вир божевільних в куртках, пальто, вовняних або просто товстих шарфах та ШАПКАХ!!! Ну ок, вранці прохолодно, але ж не настільки! Коротше люди після спеки у +40 подуріли остаточно.

Знов повернутись в дім батьків складно, особливо з аеропорту. Інші умови проживання, інші правила, інші можливості, інші умовності. Тиждень звикала засинати в ліжку в іншій квартирі, в іншому ліжку, і в самотньому ліжку. Добре, що є білий м’який великий ведмедик Міха та кіт Батон. Це створює хоча б ілюзію несамотності. Важко знов бути під контролем, важко знов вислуховувати купу зауважень і питань про те куди пішла, коли повернусь, чому комп’ютер на ніч не вимкнула і так далі. Напрягає…

Також про осінь нагадує початок навчального року у різних навчальних закладах. Бо в Києві однозначно побільшало як дітей так і молоді. В транспорті знов бачу ці розгублені та налякані очі новоприбувших, і водночас відчуваю жахливу невихованість та дикість деяких з них. Відсутність комплексів звичайно позитивний факт, а от наявність хоч мінімуму мізків та совісті не завадила б.
Вже набридло відбиватись від цих чемоданів, які панянки пхають на голову всім хто їм заважає та від ліктів молодиків, які мабуть точно уявляють себе мінімум шафою, максимум ескаватором.

Робота захопила мене з першого ж дня у такий вир, що навіть на вихідних лише іноді вириваюсь і відволікаюсь. Але думаю в жовтні попустить. Хоча…Відкрита вакансія, та відсутність ще двох колег найближчим часом на роботі обіцяє немале навантаження на наші плечі. А ще цього року підвищую кваліфікацію. Вперше. Трошки лячно, але думаю це не боляче 🙂
Боюсь перехвалити, але здається починаю бачити прогрес у своїх безнадійних „улюбленцях“. Невже таки завоювала довіру?! А ще в мене два нових класи — дві паралелі 5-х. Милі діти. Реально милі. Такщо надія є 🙂

Відновилась моя група з Касіно. Але починаємо ми з курсу Сону.
Група поки що ідеальна 5 на 5. І Сон це гарно, і старих знайомих приємно знов бачити і з ними танцювати. Але одне АЛЕ. Зал ореднується в ці дні в Будинку вчителя. Там чудово обладнані танюцвальні зали, великі, просторі, з високими стелями. Але охорона там прибацана на всю голову. Коли я тільки починала, там була тітонька злюща. Вона за 15 хв до закінчення заняття влітала в зал верещала і вимикала світло. Зараз там чоловік пенсіонер. І історія повторюється. Він прийшов за 15 хв до закінчення заняття, накричав на нас, грюкнув дверима та вимкнув світло. Викладачі надто позитивні люди, щоб сваритись і ситуацію зам’яли. Але відчуваю нас чекають веселощі щозаняття)))

А ще згадала як це класно йти вечірнім парком Шевченка. Тихо, спокійно, свіже повітря, гарні алейки з ліхтарями і парочки на лавочках. Ідеш доріжкою не поспішаючи, вдихаючи глибоко і рівномірно. Тіло ще гаряче після танців і прохолода повільно насичує його. А потім пірнаю в перехід до метро і заздрісно проходжу квіти. І кожного разу мене тягне щось купити, але не можу вибрати тому йду нізчим.

Отакий він початок осені для мене.

Категорії: Замальовки з життя, Сальса | Теґи: , , , ,

  • Восени все завжди якось по-іншому. і не тільки в природі. навіть люди змінюють свою поведінку. я б сказала, що осінь – це початок нової ділової активності, тож всі забігані, вимучені і трохи загублені у просторі і часі

  • zav

    многаялытер
    читатиму протягом дня

  • А я страшно як не люблю осінь, та що зараз це ще пів біди а от та що почнеться з середини жовтня, в мене викликає страшний дєпрєсняк. Хоча нам мала не дає дєпрєснякувати, кожен день шось втворить.
    А ще бачив позавчора дядька. Я йду в штанях і в футболці, а він передімною йшов в шапці, шкіряній куртці і рукавицях.

  • zav

    Так і шо: пішечки до самої хати чемчекуєш чи метром їдеш?

  • Feuille
    це точно, що ділова активність. бо ж більшість стереотипно відпочиває влітку))
    zav
    від Будинку вчителя пішки? Сама близько 23-ї? Я що хвора? Метро звичайно.
    Dyak
    щодо осені…та я її якось ніколи особливо не любила після того як листя опаде.
    а от щодо дядька, то в нас таких півміста. Останні дні якось поменшало, наче попустило їх. Але трапляються досі.

  • Теж таке враження, що після літнього заціпеніння місто розворушилося і набуло діловитого вигляду.
    О… на щастя, я в собі вже давно виховала стійкість щодо того, як вдягаються люди довкола. Думала, шо це лиш у нас так: влітку після дощу чоботи до колін, а восени ще й теплі куртки. І серед цього психозу по утепленню власних тіл гордо йдеш з коротким рукавом. 🙂
    Щодо «улюбленців», то по-любому вже сприймають тебе як «свою». Так що далі буде лише краще. Так зазвичай буває. 🙂 Підвищуєш кваліфікацію? То цього року тебе чекає якийсь «відкритий» урок чи ні?

  • Верблена
    щодо дітей. там складний клас. дуже складний. діти страшенно озлоблені на всіх і на все. і при цьому в них показово завищена самооцінка.
    а я не вписуюсь в їхній світ та уявлення про вчителя. я може жартувати, можу бути саркастичною і суворою. можу бути ніжною і доброю. але завжди ставлюсь з повагою, які б вони не були. першою фразою на першому уроці цього року було „а чому ви погодились і далі в нас вести? ми думали буде знов нова вчителька“.
    кваліфікація. ну так відкритий урок, курси, атестаційна комісія і очевидно куууууууууууууууууууууупа папірців)))

  • У нашій школі завжди на паралелі робили один «складний» клас, «скидаючи туди» всіх «проблемних» дітей. І досі так роблять. Традиційно вже. Після такої процедури клас і справді стає «складним»…
    О тааак… Останнім часом таки надто завалюють тими всіма вимогами щодо папірців… яких безліч. (Знаю, бо в мене мама — педагог. Іноді дивлюся на то і питаю: нашо воно потрібне? Риторичне запитання).
    Успіху!!! 😉

  • Зазвичай так у всіх школах. В молодшій школі ще роблять відбір: А клас — найсильніші чи по-блату (якщо вчитель сильний), Б клас — трошки слабші, В клас — ще слабші. І так по спадній. В першій школі якій я працювали директор мала іншу тактику — там навпаки А клас був найвідстійнішим. Це нібито допомагало при перевірках. Бо всі знають, що А класи сильні і перевіряють якісь там В чи Г. А тут опа і сильні класи))
    Папірці і решта бюрократичних штук — це те, що найбільше мене пригнічує в моїй роботі. Там де я зараз не дуже цим напрягають. Але атестація змушує слідувати правилам вищого керівництва.

  • zav

    Ги. А чому ти погодилась?

  • zav
    ви такий наївний, як дитина. хто мене питав?)))
    та і в умовах, коли кожний вчитель має навантаження півтори ставки, бо одна вакансія так і не закрилась вимагати забрати в мене один з класів все одно що вимагати в неба зупинити дощ)))

  • zav

    Їм ти так само відповіла?

  • zav
    ні. сказала, що окрім мене їх більше ніхто не витримає і віддавати їх новому вчителю було б негарно з мого боку))) і що я їх ще довго буду мучити)))

  • zav

    А, блефуєш, ги.

  • zav
    насправді ні. коли в кінці року мені планували навантаження пропонували віддати їх на того, хто займе одну з вакансій. я відмовилась. бо знаю як воно коли вчитель змінюється щороку. і думаю це дасть свої плоди. принаймні покищо я бачу позитивний результат. може я з них щось і виліплю приємненьке))

  • zav

    У тебе подвійна мораль, ти помітила? Бґґ.

  • zav
    а детальніше? в чому?

  • zav

    Дорослим кажеш, що не питали /хоча тобі надали можливість обміняти клас, як я зрозумів/, а дітям щось про мораль втовкмачуєш, ги.

  • zav
    мені сказали можливо, якщо хтось прийде на вакансію спробуємо поміняти))) але та дівчинка яка прийшла на вакансію…вони б її з’їли. та і їй дали лише молодшу школу. знаю лише що три роки відмовлялись її брати на роботу)))

  • zav

    А, отже самопожертва. Так би одразу.