прийомні діти

8.11.2009

Всім відома фраза — чоловік повинен за своє життя збудувати будинок, посадити дерево та виростити сина. А в жінки мабуть одна основна ціль — стати матір’ю.
mother_and_baby
На жаль не кожна жінка може народити. Хоча чомусь часто так трапляється, що ті, які тих дітей не хочуть або елементарно морально не в стані їх ростити дуже „плодовиті“, а жінки, які про це мріють мають купу проблем. З цього випливають питання : а чи кожна жінка повинна ставати матір’ю? а чи просто так комусь не дано це дар материнства? (бо чула теорію, що безплідними є люди, в яких генетично закладені якісь вади, які не варто передавати дітям, тому їм „перекривають канал“ до розмноження)

Днями почула дві протилежні історії життя. Абсолютно реальні, з людьми, яких знаю особисто.

Історія перша.

Хороша сім’я. Виростили двох синів. І з якихось мало кому відомих причин прийняли до себе ще дівчинку. Дівчинці тоді було 9 років. Про рідних батьків мені нічого не відомо та й прийомна мати не була готова про це розповідати. З дівчинкою панькались як могли. Турбувались аби дати їй максимум батьківської любові та сімейного затишку. Але дівчинка була дуже норовлива. Все сприймала дуже агресивно і так і не захотіла здобути щось більше. Дівчинка закінчила школу та технікум. В інституті не склалось, бо прийомні батьки відмовились оплачувати іспити, до яких вона категорично не збиралась готуватись. Та і вчитись власне не дуже й прагнула. Їй купують маленьку квартиру. (Повірте це було варте багатьох зусиль, особливо зважаючи на те, що жінка вчителька). Вона йде з хати навіть не подякувавши за всі ці роки піклування та всі старання батьків, які виховали її як рідну.
Власне сумна історія, і жінку дуже шкода. Людина дуже позитивна, добра та чуйна. За що таке ставлення невідомо…


Історія друга.

Чоловік та жінка довго намагаються зачати дитинку та марно. Однієї ночі жінка бачить сон, в якому їй було наказано піти в будинок Малютки та взяти там немовлятко. Так повторювалось більше тижня. Щоночі той самий сон. Зрештою жінка таки пішла в той будинок і спитала чи не з’явилась в них часом новонароджена дитинка. Так і було. Вона її вдочерила. Через 5 чи 6 місяців жінка вагітніє і народжує ще одну дівчинку. Дівчата ростуть дружно на радість батькам. Але ж світ жорстокий, та люди бувають різні. Вирішили вони таки розповісти дівчинці правду самі. Дівчинка тільки ще більше стала рідною батькам. І головне навіть схожа зовнішньо на них. Ця історія має нарний, якщо не кінець, то сюжет точно 🙂 І після таких історій важко сперечатись, що вищої сили, щоб то не було, не існує.

От якщо подумати…взяти чужу дитинку це такий сміливий крок. Адже невідомо хто батьки, які в неї гени, яку інформацію в неї закладено і чим закінчиться потім все. А скільки всяких процедур та випробувань треба пройти, скільки паперів підписати.
signdoc
Розповідати чи не розповідати, що не рідна? Адже, все одно колись дізнається і виходить або жити в страху, або таки розповісти і приймати рекацію якою б вона не була. І навіть якщо ми вкладемо в неї всю душу, та віддамо всю свою любов можемо отримати в результаті лише зневажання та неповагу.

Кажуть предки передають нам по родовій лінії свою негативну та позитивну енергію. А діти покинуті батьками не мають позитивної. Тобто не мають захисту від навколишнього світу. А в другій історії батьки мабуть мали надлишок такої енергії та змогли передати її своїй прийомній донечці.
Щаслива сім’я то так добре…
happy-family2

Категорії: Замальовки з життя | Теґи: , ,

  • Я думаю всиновлювати треба маленьких дітей (до 2 років) тоді вони будуть ніби від народження в одній сім”ї.
    І різниці між власними та прийомними не буде.

  • hellveen
    та різниці не буде, але рано чи пізно хтось обов’язково дізнається. тому питання чи розповідати дитині і якщо так то коли?

  • myroslav

    дитина зовсім необов’язково дізнається. а сказати їй можна буде тоді, коли це вже не матиме значення, коли їй буде років так 25, наприклад

    • myroslav
      думаю для людини це завжди матиме значення в принципі.
      а ще той фактор, що ми живемо в суспільстві. а погані люди є скрізь. навіщо щоб дитина це потім як дражніння почула? краще від батьків як на мене. от та жінка довго мучилась страхом, що дитина не зрозуміє і таки вирішили з чоловіком розповісти. дитині було 13 чи 14 років.

  • Думаю розповідати треба не раніше 14-15, а може ще пізніше. раніше дитяча психіка просто буде не готова до цього. З іншого боку не хочеться виглядати брехунами.

  • hellveen
    як раз вік нормальний. пізніше може бути пізно.

  • Прийомні діти мають багато своїх особливостей, які часто зовсім не повязані з їхнім віком. Звичайно, чим раніше, тим краще. Агресивність є наслідком несформованої базової довіри до суспільства й зовнішнього світу, яка формується завдяки спілкуванню з матірю протягом перших двох років життя. Розповідати чи ні? Довкола надто багато добрих людей. Тож якщо ви не плануєте змінювати місце проживання, краще це зробити у 3-4 роки

  • Feuille
    так отож. якби не доброзичливці)))
    але чи не зарано 3-4 роки?

  • Все залежить від форми подання інформації. Думаю, що як педагог ти це чудово розумієш. Звичайно, в такому віці проводити серйозну розмову з дитиною не можна, але в ігровій формі чи у вигляді казки можна спробувати. Головне, це донести до дитини, що не зважаючи ні на що, батьки її люблять

  • Згодний з Хелвіном, що розповідати дитині про її прийомність потрібно не раніше 14-15 років.