кохання як біг з перешкодами

8.11.2009

Одне з багатьох моїх переконань в цьому житті — якщо ти можеш відповісти на питання „За що/чому ти мене кохаєш?“, то насправді кохання тут нема. Не можна кохати за щось. Це почуття/стан/процес… не можна пояснити причинами чи аргументами.
Хтось кохає багато разів в своєму житті, хтось не кохає ніколи, хтось кохає один раз і до кінця життя, хтось кохає один раз і якщо розчаровується то вже більше не довзволяє собі кохати знову.
Хтось кохає палко і мало, хтось помірно та довго, хтось дуже спокійно проте завжди, хтось кохає довго, але в різні періоди по-різному.
Хтось просто не вміє кохати.
Хтось не кохає, але вважає, що це робить. Або лише каже, що кохає.

Також хочу спростувати кілька стереотипів чи там теорем/гіпотез/і т.п.

Кажуть кохання триває не довше 2-4 років. Далі воно переростає або в ненависть, або в звичку, або просто байдужість. Думаю це лише суха та надто холодна мова науки та прагматичності. Насправді кохання не вмирає ніколи. Хоча погоджуюсь, що це не означає, що кохати можна лише раз. Можна і більше, але щоразу інакше.

Кажуть завжди хтось один з двох кохає більше. Не вірю. Те, що люди не однаково проявляють свої почуття не означає, що хтось кохає менше. Просто всі ми різні, навіть якщо дуже схожі.

Кажуть кохання потрібно перевіряти на міцність/справжність. Перевіряти різними випробуваннями. Ідіотизм, як на мене. Якщо його перевіряють, значить немає довіри. А не буває кохання без взаємної довіри.

Кажуть, що побут вбиває кохання. Не правда. Неготовність до спільного життя вбиває ваші стосунки, але не кохання. І чесно кажучи це люди самі щось там вбивають. Все це вирішується дуже просто — треба вміти розмовляти, слухати, прислухатись та чути. І тоді все можна вирішити. Навіть якщо в процесі розіб’ється пара сервізів)))

Кажуь, що одноманітність вбиває кохання. Тому люди намагаються розбігтись на деякий час, або відпочивати окремо, чи ще там щось. Прихильники цієї думки кажуть, що от якщо рідко бачитесь то ж круто. Кожна зустріч як перша, і довше триває кохання. Маячня!!! Вони просто не жили так довго, або не розлучались на великі періоди часу. Насправді це важко, боляче і страшно.

Кажуть єдине, що може вбити кохання — це зрада. Ні. Це можливо єдине, що ви не зможете пробачити, але кохання на жаль, чи на щастя, воно не вбиває — лише робить дуже боляче. А ну і ще людину може вбити, якщо збочена зрада та слабка людина.

Але…

Вірю, що оці всі випробування, перешкоди, побут, різність між людьми — все це не покращує чи зміцнює кохання, воно загартовує наші душі та серця. Але не покращує. Просто дає нам зрозуміти, що не все так просто в світі та за все в житті треба платити, та за все в світі треба відповідати особисто.

Мій особистий досвід саме такий — кохання з перешкодами. В мене не з самого початку, а лише десь так на 5-6 місяці з’явилось відчуття, що мене переслідують випробування та перешкоди. Тут дві групи поглядів зазвичай в людей. Якщо воно так, то може не варто продовжувати? Та друга — якщо аж так щось заважає, знач варто боротись.
А я не борюсь. Я просто знаю, що це моє і я не віддам. Ми пережили разом стільки всього різного за шкалою важкості, що маю право так казати і вважати. Звичайно відносно всіх світових бід то дрібниці. Як в тому відомому відео, яке певний час ходило нетом. Основною ціллю якого було показати, що є люди, яким дійсно так паскудно в цьому житті, і вони живуть, а в тебе все є і ти ще смієш жалітись?
Ну от я вже навіть не жаліюсь. Ми спільно шукаємо шляхи покращення ситуації.

Закінчити усю цю писанину, яку мені навіяло вже навіть не пам’ятаю що саме чи хто саме подякою.
Хочу подякувати тій людині, про яку власне пишу. Людині, яка змінила мій світ, моє життя, мою долю, мене саму. Він так багато вклав в мій розвиток та те ким я є і ким ще буду. Людині, яка займає напевно рівноцінну сходинку разом з батьками в моєму серці. Тобто ту беззаперечно високу сходинку. (Сподіваюсь мені не доведеться добудовувати ще одну і залишати батьків нижче. Хоча чому сподіваюсь. Я знаю так не буде.) Я хочу подякувати за те, що незважаючи нінащо ми витримали і витримаємо все. Я дякую за те, що є МИ. Кохаю тебе не тому що, не за те що, а кохаю тебе. Тебе всього і такого яким є.

п.с. лишилось побороти проблему з безсонням))) сама засинати швидко я таки не вмію.

Категорії: Те, що на душі | Теґи: , , , ,

  • Дивовижно правильні переконання 🙂
    Ну, тобто я в більшості питань поділяю думки викладені у дописі, тому переконання і правильні, може хтось там ще має іншу думку.
    Щодо тривалості кохання, то ті ж вчені нещодавно з’ясували, що в мозку кожної десятої заміжньої пари навіть через двадцять років сумісного життя при спогляданні на партнера спостерігається така ж активність, як і на першому році закоханості.
    Так що менше слід науковим пліткам вірити.

    А боротися за кохання, знову ж на мою думку, не треба. Коли починаєш боротися, то значить тобі вже щось треба від кохання і коханої людини, а це вже починає суперечити думці “Не можна кохати за щось”

    • bezlik
      приємно мати однодумців)))

      щодо вчених. я взагалі не знаю як можна почуття пояснити наукою. ну є люди, які все на світі пояснюють математично чи логічно. але почуття пояснити не можливо.
      так само як наукою не поясниш ті дива, які іноді трапляються з людьми.
      а боротись…боротись можна хіба з суспільством за право отримати від нього спокій для свого кохання. бо більшості людей просто не живеться якщо вони не всунуть свого носа в чуже життя.

  • Сучасне кохання меркантильне, мало хто хоче закохуватися у бідних(бідніших за себе), а якщо і таке трапиться — то вони не визнають цього.

    Зрада робить кохання на певний час мертвим, але згодом. можливо воно відновиться, якщо людина яка зрадила покається.

    Кохання через певний час(наприклад, через кілька років) переходить на наступний рівень. тобто розвивається, стає чимось більшим та значущим, а люди чомусь називають це звичкою. Настправді трапляється те, що і мало б бути.

    Побут зміцнює кохання, робить його різнобічнішим. «Кохання — це коли мама робить татові каву і пробує чи вона смачна» (© цитата із радіо «Луцьк»).

    • Юрко Червоний
      а хіба можна змусити себе кохати певну людину? ми ж закохуємось в людину, а не її гаманець, будинок чи навіть зовнішність.

      щодо зради — вона вбиває стосунки. ти можеш почати ненавидіти чи вигнати ту людину з свого життя, але почуття з серця не викенеш, це не поламаний стільчик.

      а цитата про маму і каву — суперова.

  • zymova

    Загалом, так і є. Але як то кажуть не коханням єдиним жиуть люди. Потрібно ще щось…

    П.С. Я вірю у те, що це трапляється лише в одиничних випадках.

  • Юрко Червоний
    та ясно, що для життя треба ще багато чого. а це багато що не має бути причиною чи приводом для кохання.

  • > …кохання триває не довше 2-4 років. Далі воно переростає або в ненависть, або в звичку, або просто байдужість.
    …або в любов. цікаво, що в українській мові це два слова — і вони таки різне означають =)

    > завжди хтось один з двох кохає більше.
    ги, це спроба кількісно порівняти те, що неможливо виміряти — доволі дурна спроба. але справді, двоє можуть кохати трошечки по-різному, хіба ж ні?

    > Вони просто не жили так довго, або не розлучались на великі періоди часу. Насправді це важко, боляче і страшно.
    …коли любиш. але кохання — то трошки інше почуття? нічого не стверджую, не знаю — тут тре якогось психолога, мабуть, допитати =)

    > Сподіваюсь мені не доведеться добудовувати ще одну і залишати батьків нижче.
    на щастя, доведеться. діти.

    • tivasyk
      >>або в любов. цікаво, що в українській мові це два слова — і вони таки різне означають =)

      за те і люблю нашу мову. в ній на все свої слова є))

      >>ги, це спроба кількісно порівняти те, що неможливо виміряти — доволі дурна спроба. але справді, двоє можуть кохати трошечки по-різному, хіба ж ні?

      так по-різному. бо чоловік і жінка таки дуже різні. але ж не менше чи більше.

      >>на щастя, доведеться. діти.

      я думаю ні. діти поряд стоятимуть. хоча відповісти поки остаточно не можу, дітей не маю))

      п.с. сорі за пізню відповідь, комент чомусь в спамі валявся))

  • ще одне покоління філософів задумується над тією ж вічною темою. зацікавило. дякую автору.
    по-перше, ну насправді якщо людина може відповісти то неварто так одразу беззаперечно стверджувати “кохання тут нема”. дехто може відповісти. бо насправді для більшості людей їхня кохана половинка – втілення ідеалу на землі, і на запитання “за що ти кохаєш?” можна почути досить ґрунтовну відповідь з переліком всіх позитивних і негативних рис. по-моєму це теж кохання, коли кохаєш це неповторне поєднання, коли любиш всі недоліки. проте, кажу ще раз, не варто безапеляційно і категорично за якимись стереотипами чи переконаннями стверджувати відсутність кохання, воно буває в абсолютно різних проявах.
    по-друге, незгодна з “хтось просто не вміє кохати”. кохання це не їзда на велосипеді, цього неможливо навчитися, кохати не можна вміти чи не вміти. це почуття, яким людина, як соціальна істота, володіє фактично з народження, просто усвідомлювати починає пізніше. це один з аспектів спілкування з соціуомом рано чи пізно виникає потреба в почуттях. кохання це фактично та ж сама любов, тільки проявляється трохи по-іншому. і повірте, люблять всі. тобто інша справа в тому, що кохання може мати різні прояви. хтось під вікнами співатиме серенади а хтось зводитиме все до сексу, але навіть в останньому випадку не можна сказати що людина не вміє кохати.
    далі. кохання під впливом буденності справді змінюється. і інколи змінюється в гіршу сторону. отак цинічно проконстатую факт – кохання вмирає. на жаль. і в багатьох випадках у цьому винен саме побут, саме банальна нудьга і сірі будні. і не завжди винна наука) просто так складається. навіть з власного досвіду не важко сказати, що пари, які багато років у шлюбі, залишаються разом лише тому, що є діти, є обов*язки і ще купа буденних проблем, від яких не можна тікати.
    зрада справді може вбити кохання. звісно, це можна пробачити, але якщо зраджують регулярно і нахабно, то кохання не те щоб просто вмирає, воно перетворюється на ненависть, на бажання довести що ти краща(-ий), ніж та, вибачте, сволота, з якою тобі зрадили і так далі.
    ну а на рахунок перевірки на міцність, скажу, що це нормально)) це не обов*язково прояв недовіри, це може бути лише один зі способів задовольнити своє его. знаю, що в абсолютному коханні егоїзм неумісний і в мене зараз почнуть кидати тапками, але, шановні, людина тка від природи, егоїстична, і як би ви не кохали позбутися любові до свого я дуже й дуже важко.
    а щодо перешкод. так, вони є. вони є абсолютно скрізь, і в коханні і в виконанні домашнього завдання. справа тут не в цьому. просто ми їх помічаємо і надаєо настільки великого значення тому, що хочемо, щоб саме в коханні все було гладко і без ніяких неприємних нюансів. на жаль, це неможливо ніяк. це все доводиться терпіти.
    так от, все це йшло до того, що не варто суб*єктивно судити і одразу при першій же підозрі чи невідповідності до вашого “абсолюту” безапеляційно заявляти “він/вона мене не кохає. сволоч. я ж ваддав(-ла) їй/йому найкращі роки свого життя. як там казав Гарсіа-Маркес “те що, хтось не любить тебе так як тобі хочеться не означає, що він не люить тебе всією душею”
    в мене поки що все=)) дякую за увагу)

  • ice_coffee
    1. в мене немає ідеалів, я їх не прагну. ідеал це нецікаво. я люблю людину не за негативні чи позитивні риси характеру, я просто люблю все в людині від вушок до голосу, від очей до поцілунків. грунтовна відповідь лише спроба пояснити це тому, хто питає щоб не образити. і стереотрипи тут ні до чого. я як раз проти них.
    2. навчитись кохати не можна, але невміти кохати цілком можливо. є такі люди. воно певно дійсно не закладене в свідомості чи ще там десь.
    3. кохання не вмирає. вмирає довіра, всмирають стосунки, смирає повага. але не всмирає кохання.
    4. перевірка кохання, дружби, любові — це слабкість. якщо вони несправжні це доведе лише життя. просто треба бути уважними, і до себе в тому числі.
    а і ще — почуття не можуть бути об’єктивними, вони завжди суб’єктивні.

  • 1. ну з моєї суб*єктивної точки зору любити в людині все – це свідомо чи несвідомо визнавати що це все є для тебе ідеальним)
    2. вибачте за нескромне питання, але звідки Ви знаєте? у Вас не можу бути жодної інформації про те що вміє чи не вмє інша людина)
    3. тобто кохання без довіри, поваги чи ще якихось почуттів це ще досі кохання? я думаю, Ви пам*ятаєте, про що писали в цьому дописі)
    4. о, людина така слабка істота. цим не треба зловживати, але перевірка по-моєму штука корисна)

  • 1. негативні риси на те і негативні щоб не бути ідеальними)))
    2. досвід. є люди, які вмирають так нікого і не кохавши.
    3. кохання. просто вже в іншій своїй формі. звичайно пам’ятаю
    4. перевіряти машину, будівлю, ліжко на міцність та на здоров’я)) перевіряти людські почуття — дурість НМСД.

  • 1. ну чому ж? ідеал це не тільки позитивні риси, ідеал – це те що подобається) з точки зору моралі ці риси повністю можуть бути негативними)
    2. вибачте, за нетактовність вони вам проце казали?
    3. здається ви казала, що без довіри кохання не існує в жодній формі) переважно, навіть з точки зору здорового глузду, кохання без поваги чи взаємної довіри називається задоволенням своїх фізіологічних потреб
    4. отож, на Вашу скромну думку)

  • ice_coffee
    1. в ідеалі неіснує недосконалості. негативна риса суперечить ідеальності. те, що подобається це одне, ідеал це інше. ідельних людей не існує.
    2. так.
    3. кохання в тій чудовій формі, яка звела двох людей разом вже ні. але почуття лишилось, просто змінило форму. але кохання не бите, лише покалічене. воно вже не повноцінне, проте таки кохання. я описувала справжнє взаємне почуття кохання.
    4. ну так я ж не закони видаю, я калякаю в своєму блозі. так живу я. це мої принципи життя та сприйняття життя. мій коханий не ідельний, я не ідеальна, мої батьки не ідеальні, мої друзі не ідеальні. і це надзвичайно класно.

  • 1. негативна риса не суперечить ідеальності, вона не завжди
    2. відчувати вміють і можуть всі. питання в тому що можна не встигнути, можна не зрозуміти що це кохання.
    3. покалічене почуття зазвичай дуже рідко має шанси на існування. і коханням його назвати важко, там вже вагомішу роль відіграє вражнене самолюбство або щось в тому роді.
    4. я Вас розумію і ні в зворотньому не переконую, просто не варто завжди вважати те, чого б не зробили Ви, чи що Ви вважаєте недостойним себе дурістю)

  • 1. що тоді ідеальне? хоча б так: http://uk.wikipedia.org/wiki/Ідеал_(філософія) термін „негативний“ ажніяк не може бути складовою „ідеального“
    2. відчувати так, кохати — ні.
    3. деякі люди і невзаємне коханням звуть, а так не є. (це теж НМСД)
    4. так то ж для мене дурість))) для когось і наркота норма, а для мене дурість. повторюю то мої принципи, я їх не нав’язую, але і не поступлюсь.

  • 1. вища цінність; якнайкращий, завершений стан того або іншого явища; зразок особистих якостей, здібностей; вища норма етичної особи; просвітіть мене темну, де тут сказано що це негативна риса не може бути ідеальною?)
    2. з Ваших слів напрошується висновок, що кохання це не почуття.
    3. от з цим я повністю згодна. кохання воно є тільки взаємне і тільки з довірою, повагою і іншим набором почуттів.
    4. так Вас ніхто і не просить поступатись) я лише зробила маленьке зауваження з чим я не згідна, без найменших натяків на те, щоб Ви виправляли статю чи змінювали свої принципи) оце й усе з чого зав’язалась дискусія)

  • 1. а де сказано, що може? її б називали негативною, якби вона була ідеальною?
    2. почуття. але не кожному дано відчувати всі почуття)) це як з голосом, не кожному дано взяти сі третьої октави. але теоретично кожному можна розвинути голосові здібності.
    3. ну ок. умовно ділимо кохання на три стадії: передкохання, кохання, та післякохання. види різні, але воно перевтілюється, а не вмирає. поки ми при тверезій пам’яті воно не помре.
    4. мене звинуватили в стереотипному мисленні, а потім доводили, що взагаліто всі так не думають. тому і сперечалась)) тому то і різні всі, що для когось є нормальним для іншого дурість. я не почула аргументів на користь перевірок.

  • 1. скажем так, вона спочатку була негативна, але ви ідеалізуєте її в коханій людині.
    2. брати сі третьої октави треба вчитися. і довго напружувати голосові зв’язки, здається. а ми схоже дійшли висновку що відчувати не треба вчитися, це закладено в кожному, кожен це вміє. я вже казала, що просто не всі встигають або розуміють, що насправді кохали. можливо для когось кохання – це абсолютне, ідеальне почуття і вони вважають, що їхній потяг називається якось по-іншому.
    3. але ж люди закохуються вдруге. чи післякоханням ви називаєте цілковиту байдужість до людини, котру колись кохали?
    4.не звинувачували, просто констатували факт, що існує такий стереотип) можливо, те що я зараз тут кажу теє стереотип для когось) а ще я не знаю як думають всі, просто контатувала деякі факти) а щодо аргументів на користь перевіок, то я не можу вам сказати “всі мужики сво… тому їх треба обов’язково перевірити”. це не залежить від тих же аргументів, це залежить від нас самих. все просто йшло до того, що я не вважаю перевірку почуттів ознакою відстуності довіри)

  • ice_coffee
    1. чого це? і далі може не подобатись як він/вона чавкає чи сьорбає.
    2. закладені як здібності любити так і здібності співати. але і ті, і ті треба розвивати та практикувати. якщо людина в житті не бачили що таке любов, вона не знатиме як то.
    3. так закохуються. але вже у іншу людину і іншим коханням))
    4. ууфффф. перевіряти — стереотип, не перевіряти — стереотип. а вважти це дурістю то життєва позиція. якщо мене щось смущає чи не задовільняє я просто сідаю і розмовляю про це, а не слідкую, перевіряю, тестую, залучаю до цього сторонніх.

  • 1. Вам може не подобатись, комусь іншому це здаватиметься таким милим. не варто лише по собі судити.
    2. але ж погодьтеся, що здібності любити і співати це дещо інше. відчувати людина починає фактично з народження, а брати сі третьої октави може ніколи й не пробувати.
    3. я вже заплуталась, чесно кажучи)) ну нехай буде, для Вас кохання штука перманентна, для мене воно може переходити в той стан, який називається байдужістю)
    4. ну так, але все здається почалося з простого зауваження без бажання змінити чиїсь життєві позиції.

  • ice_coffee
    1. для когось будуть інші негативні риси. і вони і надалі будуть неподобатись, бо інакше б їх негативними не називали.
    2. відчувати так. почувати ні.
    3. справжнє кохання завжди живе в серці, може десь дуже глибоко, але живе.
    4. я довела чому вважаю це дурістю, панна не довела навіщо це треба)))

  • 1. та ну? мені наприклад подобається настирливість у людях. з точки зору суспільної моралі риса негативна. а ще я не люблю покірність, хоча вона вважається якістю позитивною. не всі вписуються в рамкистворені суспільством.
    2. любов не почття?
    3. дуже глибоко в серці в мене ще живе віра в Діда Мороза)
    4. панна казала про задоволення свого власного я) це треба щоб заспокоїти сумніви, якщо вони є) люди сумніваються часто. так, це досить цинічно і жорстоко, але таке буває)

  • 1. еееееееее стоп. ми не про всіх, а про двох людей конкретно. якщо ви якусь рису називаєте негативною, то як вона може бути складовою ідеалу. якщо ви це не вважаєте негативною рисою, то вона вже не негативна.
    2. так. почуття стосуються саме психіки. а відчуття більше фізіологічна категорія.
    3. теж непогано)))
    4. а де позитив для стосунків? який відсоток успіху їх після такої перевірки продовжити?

  • 1. я не кажу виключно про себе, я кажу риси, які вважаються негативними більшістю людей, ті які не підпадають під загальнолюдські цінності.
    2. ну тоді я свою думку позиціоную так: кохання і любов – почуття з однієї категорії, якщо людина може любити фактично з народження, просто вона починає значно пізінше усвідомлювати що воно таке і з чим її їдять. так само і з коханням, його можна відчути, але не усвідомити що це було воно. і фактично неможливо не вміти кохати.
    4. ну скажем так, якщо перевірка виявиться успішною, то позитив для стосунків є, хоча б у тому, що зникають сумніви, укріплюється довіра і так далі. ну а якщо після перевірки все ж таки виявилось що щось не так, то можна поговорити, вирішити проблему або у випадку якщо це не можливо поставити крапку.. чи кому.

  • пи.си. до пунктику номер 1. не до кінця пояснила. тобто так, особисто мені ця риса подобається, але з точки зору моралі вважається негативною. тобто самого початку я не мала на увазі, що людина вважає позитивними ті риси у своїй пасії,яких сама не любить.

  • 1. ідеальне не може бути негативним. а те що думають інші щодо мого обранця мене мало обходить. мораль теж різна буває. в когось і цілуватись в парку аморально.
    2. любити з народження? нереально. дитинка лише в 3 рочки починає хоч трохи щось розрізняти взагалі.
    4. цікаво який там позитив буде після того як партнер дізнається, що його перевіряли бачте. мабуть цілий міщок позитиву)))

  • 1. ну малася на увазі риса в загальному а не в конкретній людині. ну взагалі то я тут кажу про те що негативне може бути ідеальним, а не навпаки=)
    2. хм, в 3 рочки? у, Ви мало спілкувалися з карапузиками? вони в 3 роки зараз уже продвинуті) усвідомлювати вони починають пізінше, але любити вони вміють, повірте)
    4. ну взагалі-то ізюминка перевірки в тому щоб партнер не дізнався)) ну а може комусь ще й приємно буде, люди ж різні бувають)

  • 1. і це ще я стереотипно мислю? я не узагальнюю. я то як раз конкретизую. ідеалів не існує, бо в кожного є недоліки. а якщо є недоліки, це вже не ідеал. і недоліки саме для мене і партнера, а не всього світу. комусь хочеться називати коханого ідеальним навіть якщо щось не подобається нехай.
    2. а ви очевидно таки не спілкувались з людьми, які не вміють любити. бо їх ніколи не любили і вони елементарно не знають що це можливо і як це. і це так само реально як не вміти довіряти, як не вміти пробачати чи не вміти ненавидіти.
    4. не перевіряти треба, а відчувати свого партнера. а те, що когось перевіряли і йому це сподобалось, то всякі збоченці є. можливо. але це не для мене. і для мене це дурість і велика помилка в стосунках.

  • я казала, що Ви стереотипно мислите? шановна, давайте не будемо перекручувати слова і переводити стрілочки на себе) я сказала з чим я не згодна і що на мою думку є стереотипом, про Вас особисто не йшлося. те що ми не можемо зрозуміти поглядів одне-одного цілком нормально) кожен залишається при своєму)
    на рахунок спілкування злюдьми, я спілкувалася з різними, та, на мою думку, це абсолютно ніяки не показник. спілкуванням пізнати людину не можливо. почуття можуть не проявлятися, але вони є і будуть, і це, на жаль, придумала навіть не я.

  • Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text. Wall of text.

    Це так шоб не виглядало шо я мало пишу.
    Ice_кохве — дємагог. Перевіряють тільки те, в чому сумніваються. Якщо сумніваєтесь — до дупи всьо, шо ви сказали вище.

    А сестра получає двійку за аргументацію.

    • я тобі не студентка щоб двійки отримувати. диви краму собі потім не виправиш за наїзди на сестру))))

  • to Xobb, не зовсім до того прояке ви сказали, шановний=) сумніватися абсолютно нормально, ми ж люди як-не як)
    to zymova, це було зауваження, а не звинувачення Вас в стереотипності думок)
    ну скажем так, Ви в дитинстві, мається на увазі в ранньому, свою маму не любили? не виявляли до неї ніякої прив’язаності? нікоил не спостерігали як 4-ьох місячний карапузик радісно агукає, коли хтось з рідних біля нього?

  • ice_coffee
    зауваження те саме що звинувачення))
    про дітей без батьків чули? про дітей із поганими батьками?
    про дітей з яких знущаються і потім вони нікому в житті не довіряють?

  • та ні, звинувачення буває тілкьи пряме, на кшталт “Ви стереотипні”)) я ж не казала такого)
    нікому не довіряти – це хвороба, відхилення. такі люди бояться вийти з дому, бо очікують удару ножем у спину від кожного. людина без відхилень комусь таки та й довіряє. діти без батьків мають друзів і так далі. а в загалі, я Вам довела вміння любити у дітей від народження при нормальних умовах, при ненормальних те ж вміння нікуди не дівається, просто проявляєтсья у відповідному середовищі. ми ж наче дійшли згоди, що цього вчитися не треба.

  • ice_coffee
    а де йшла мова про нормальні/не нормальні умови?
    я кажу, що є такі люди. і не у всіх є друзі. і як можна вміти любити, якщо не знаєш що це таке?
    нічого не довели. панна казала про якісь докази кимось іншим придумані. я на них чекаю.

  • to Xobb, не зовсім до того прояке ви сказали, шановний=) сумніватися абсолютно нормально, ми ж люди як-не як)

    на вашому місці, шановна, я б сумнівався на рахунок виділеної фрази. Ви людина рівно настільки, наскільки в цьому впевнені. ваші сумніви змінюють назви речей і сам цей світ.

  • to Xobb, щодо хм… розумної фрази, яку Ви тепер сказали, то я навіть не знаю що відповісти. скажу тільки, що в тому, що я людина не сумніваюся і навряд чи почну.
    to zymova, мова йшла про умови в яких любов чи кохання можна проявити і в яких не можна, бо просто немає об’єкта для цього.
    не знати що таке любити? це знати не треба, це треба відчувати. я по-перше нікому нічого не доводжу і не збираюся, просто відстоюю свою думку на рахунок того, що людина істота соціальна, вона росте, розвивається в суспільстві, де є всі ці почуття.

  • ice_coffee
    а я відстоюю думку, що не кожній людині дано переживати те чи інше почуття.

  • >> скажу тільки, що в тому, що я людина не сумніваюся і навряд чи почну.

    то чому ви сумніваєтесь в тому, що хтось інший теж є людиною? З усіма витікаючими наслідками…

  • zymova, ну то навіщо Вам, щоб я Вас переконувала у протилежному?=)
    Xobb, де, скажіть будь ласка, ви побачили мої сумніви в тому, що хтось інший теж є людиною? я, здається, нічого подібного не казала і навіть не натякала.

  • ice_coffee
    переконувати не треба. мені потрібні аргументи таких переконань. цікаво дізнатись чому ж на цьому так наполягають)))

  • zymova, наполягають через сформований світогляд. сформований, на основі власних спостережень і висновків, які були зроблені як зі своєї поведінки так і з поведінки оточуючих. причини фактично майже такі ж як і у Вас)

  • ice_coffee
    в цьому питанні якось розбіглись. і не тільки в цьому)))

  • zymova, ну плюралізм думок це нормальна річ) вони фактично у кожної свідомої людини різні) були б у всіх висновкі однакові, було б нецікаво)

  • Xobb, де, скажіть будь ласка, ви побачили мої сумніви в тому, що хтось інший теж є людиною? я, здається, нічого подібного не казала і навіть не натякала.

    тоді я не до кінця розумію в чому ви сумніваєтесь і шо хочете перевіряти… якось визначтесь чи як

  • в чому визначитись?) в то, в чому я сумнівалася я вже визначилася і на даний момент перевіряти нічого не хочу) я всього-на-всього сказала, що сумніватися – нормальна річ)

  • Не думаю шо ви зрозуміли шо я мав на увазі. кожен з нас людина, без сумнівів, і кожен з нас поступатиме як людина, з усіма плюсами типу чесності/вірності і з усіма ще одними плюсами — зрадами, втечами і т.д. Перевіркою ви цього не взнаєте, вам потрібно відчути людину, щоб знати наскільки їй можете довіряти. тому сумніватись немає ніяких причин. ever-ever-ever.

    Не хотів таку банальщину в сестричкиних коментах писати, проте треба якось було донести свою думку.

  • все-таки завершу.
    це не значить шо ви не можете сумніватись в якихось фактах. звісно можете, но вот в людях сумніви — безглузді. ви самі одразу визначаєте рівень довіри, які надаєте людині, і в залежності від того контролюєте її дії по відношенню до вас.

    Звісно, для любителів майндфака, сумніви — саме те!