Вибір, коли немає вибору

23.7.2009

Як заспокоїти себе, якщо довелось вибрати не те, чого хоче серце, а те, чого просять?
Як змиритись з ситуацією, в якій тебе просять зробити вибір, коли немає вибору?
Як можна обирати між тим що зробить щасливою тебе і тим, що зробить щасливим коханого?
Але повірте — зробити боляче собі легше ніж позбавити щастя того, кого кохаєш.
Знову 184 дні самотності в обмін на шанс здійснення не своєї мрії.
Знову 184 дні, в яких кожна хвилина дорівнює дню, а день місяцю.
Знову 184 дні, в яких найважчими будуть ночі, самотні ночі в самотньому ліжку.
Знову 184 дні колупання у власній голові шукаючи там відповідь на питання — „Ти що мазохістка?!“.
Страшно зустрічати Новий рік одній і сумно бути самій в свій День народження.
А знаєте, що найважче? — Аеропорти і чекання. Там найважче чекати, на щоб ти не чекала.

Категорії: Те, що на душі | Теґи: , , , , ,

  • G3D

    Спробуй глянути так, щоб просили того, чого хоче серце, а серце хотіло того, що просять.
    Просто зроби вибір) Вибір є завжди! І вибір не робити вибір також буде вибором..
    Глянь на світ — причин для щастя так багато. Певен, можна бути щасливим двом одночасно 😉
    Біль – ознака життя. Сприйми його з гідністю, проте не забувай, що життя прекрасне!
    Ти ніколи не будеш самотня. Завжди знайдеться чиєсь серце, що б’ється поруч з твоїм.
    Хвилина дорівнює дню, день дорівнює місяцю, а ти просто повери голову) і день дорівнюватиме хвилині =)
    Самотніх ночей небуває. Є серце, котре любить біль. Проте в ліжку б’ється ще одне поруч — треба його відчути..
    Мазохісти? А чом би й ні?! «Нормальність» — не більше ніж стереотип.
    А ти відкрий очі, і страх та сум зникнуть разом із темрявою)
    Будь птахом в душі і аеропорти не стануть на заваді!

  • Після вибору життя не зупиняється так само, як і з вимушеною самотністю. Мені ці відчуття дуже знайомі. Подумай про радість чекання і очі сповнені щастя в аеропорту, коли у натовпі для тебе існує тільки одна людина, коли до болю знайомий і рідний голос щось до тебе промовляє в телефонну трубку, коли під час зустрічі світ існуватиме тільки для вас двох. Врешті, що таке 184 дні порівняно з цілим життям, яке ви маєте попереду?

  • G3D
    дуже гарно, дякую. ці слова мало що змінять у відчуттях, але чути їх приємно))
    Feuille
    перший раз я теж так думала, але це повторюється. і я знаю що і як я переживала. тому і страшно робити це вдруге.

  • Ми всі по-різному сприймаємо світ і те, що з нами відбуваєтсья. Але на своєму прикладі і на прикладі своїх приятельок, які мають подібну ситуацію, можу сказати, що з часом стан самотності стане звичкою. Можливо, не після першого і не після другого разу, але стане. Це лякатиме, це викликатиме купу роздумів (не тільки типу „Ти що мазохістка?!“). Твоє життя продовжуватиметься і воно тут. Бо ти вже зробила свій вибір. І я зробила. Тому 10 місяців живу в Україні, а 2 за її межами. Вже не один рік.

  • це другий такий тривалий раз. попередні були коротші (1-2 місяці). до такого не звикають. хоча може то тільки я не можу…
    а в Україні я не через принципи. вони давно змінились. залишити її легально насправді не так просто (в моїй ситуації), як більшість людей думає.

  • Аеропорт — це срака. Там дійсно найважче. А решта — робите самі собі настрою. Позитив має бути у всьому, якщо його немає — ваш план не хитрий. Так-то.

  • Xobb
    та то ясно. але ж воно так не просто.
    особливо коли не розумієш причини отим, що болітиме, а не головою