Миті життя

потягові замальовки

19 05 2009

Доволі часто подорожую потягом. От і збираються враження, спостереження…
Одне із спостережень — в купе рідше люди починають йти на контакт. Плацкарт напевно більше сприяє спілкуванню))) До того ж різних людей.

***
Дві дівчини в вагоні. Одна студентка останнього року навчання Чернівецького університету, інша — першокурсниця Києво-Могилянської академії. Одна майбутній викладач географії, яка не планує цим займатись. Інша вивчає інформатику і хоче стати програмістом. (Я може дуже упереджена, але така гламурна дівчина, яка дивиться і читає всяку попсятину та слузає Брітні Спірз не може бути програмістом! Але це чисто моє НМСД). Майже всю дорогу дівчата з різних ВНЗів та різної вікової категорії обговорювали 90% навчання та все, що з ним пов’язане (система оцінювання, стипендія, поділ на триместри-симестри) і десь 10% фільми та книжки.

— В нас 80 балів це „С“
— Як „С“?
— У вас такого нема?
— ?????Нііііі!

Далі пішли викладачі, іспити й заліки, життя в гуртожитку з описом процесу прокидання вранці та перемивання кісточок співкімнатниць.

***
Той же плацкартний вагон. В сусідньому „купе“ бабуся й дідусь. Після того як син, який їх проводжав вийшов з вагону вона вся в сльозах про це розповідає комусь по телефону. Голосно й емрційно, як це можуть робити лише бабусі. Потім вона трохи заспокоюється і вже переповідає ще купу всіляких речей — дрібних, повсякденних, але важливих, хоча і лише для неї.

***
Кожного разу милуюсь скарбами України. У вікні пролітають шматочки блакитного неба, подекуди з хмарками, дерева різної форми, озерця й річки, хатки, горо́ди, цвинтарі…

***
Вагон по-троху наповнюється і оживає. Провідник бігає від пасажира до пасажира.

***
Навпроти сидить чоловік. Бокове місце і він один. Всю дорогу просто сидить і дивиться у вікно. Ні читає, ні розмовляє по телефону. Навіть нічого не їв. Просто дивися у вікно. Ні тобі кросворда навіть))) Отаким ми його і залишили, коли з потяну зійшли.

***
Трохи далі на боковому місці жіночка за сорок в спідниці та блузці вмощується спати. Якимись надлюдськими рухами вона зняла спідницю і на колготи натягла штани, і все це під простирадлом. Але лишилась у блузці (Сенс тоді спідницю знімати? Пожмакана то вже вся))))). Щодесять хвилин вона схоплюється і перекладала речі з місця на місце. Зрештою склала все докупи і накрила курточкою зверху, закинула туфлі під саму стіну і заспокоїлась. Але не на довго. Знов схопилась, накрила всю ту купу простирадлом та потім кожні 15 хвили перевіряла чи воно не сповзло. Цікаво чи заснула вона взагалі…

***
Купейний вагон. Всю дорогу обидва наших сусіди займались своїми справами і ні слова не вимовили. Молоді хлопці. Виходили хіба на перекур та за пивом)))

***
Знову купейний вагон. У сусідах дві дівчини. Одна всю дорогу провела на телефоні в коридорі. (Дивуюсь з таких людей як у них вуха не відпадають?) Інша — трошки змахувала на емо, але мабуть просто якась модифікація. Одразу заснула і встала десь за 10 хвилин до прибуття.

Отаке.
А взагалі я в потягах більше люблю читати або спати. Просто іноді неможливо не звертати увагу на оточуючих, особливо якщо подорожуєш не в нічний час.

Категорії: Мандри | Теґи: купе, плацкарт, потяги, студенти, сусіди, телефон